Шумова музика в київському "Хлібі"
29 квітня в модному київському клубі «Xlib» відбулася вечірка в стилі ambient / drone doom / shoegaze.
Ембіент визначається як жанр електронної музики, заснований на модуляціях звукового тембру. Зародився в 1960-х роках і появою своєю зобов'язаний музикантові Брайану Іно. Досі ембіент залишається дуже невизначеним поняттям, адже цим терміном часто позначають виконавців у різних інших жанрах. Підсумовуючи вищесказане, можна з упевненістю сказати, що ембіент – штука незрозуміла, але прикольна, загадкова, виразна. Підтвердження тому – виступ гостей з Канади, які іменують себе Nadja.
Nadja – це дует Айдана Бейкера і Лії Букарефф. Спочатку Nadja була створена як сольний проект Бейкера. Сталося це в 2002 році. Через три роки до нього приєдналася Лія і в 2005 р. Nadja випустили свій перший офіційний альбом «Truth Becomes Death». Так виник тандем, який є бажаним гостем модних клубів всього світу. Крім своєї рідної Канади, гурт встиг побувати в США і багатьох країнах Європи. Приємно, що в карті своїх гастрольних маршрутів музиканти поставили хрестик і біля напису «Україна».
Групі вдалося здивувати обізнану публіку свіжим, ненав'язливим звучанням. Стиль групи може бути охарактеризований як drone doom, ambient, noise, shoegaze. Музика заворожує, іноді змушуючи задуматися про щось невловимо важливе, а часом мізки зовсім відключаються і ти губишся у в'язкій атмосфері загадкової музики. У душі прокидається щось первісне, нібито давно втрачене. Починаєш озиратися по сторонах у пошуках відповідей. Відчуваєш єднання зі світом навколо тебе. Складне раптом стає простим, а просте – складним. Недарма ж англійське слово ambient перекладається як «навколишній», «обтічний». Але це і щось внутрішнє, що належить тільки тобі.
Задоволення поціновувачам жанру принесли також виступи одесита Monocube, що є одним з найвідоміших ritual dark / drone ambient-проектів України, киянина Nightspirit (ambient drone-doom), а також Gamardah Fungus (drone / ambient) з Дніпропетровська. Обидва one-man project ставили музику (або антимузику?) з ноутбуків в поєднанні з гітарою або бас-гітарою. Дніпропетровці за звучанням і музичними витоками близькі до джазу, а в київському виступі лунали відгомони пісні метал-групи «Slayer» і, власне, творчості хедлайнерів.
З недоліків концерту і самого клубу слід відзначити погану акустику підвального приміщення, придатного скоріше для драм-н-бас вечірок, і неналаштованість апаратури у перших двох музикантів: часто звуковий фон переростав в незрозуміле гудіння зі змінною частотою, і лише поява звукорежисера рятувала ситуацію. Але в цілому приємно, що вітчизняні колективи на «розігріві» у канадців не підвели.
Думаю, що гості з Канади в жодному разі не розчарували своїх українських шанувальників і навіть віднайшли нових. Тому чекаємо їх незабаром з новими композиціями та римейками попередніх.
