«Тартак» у «ХДРД»: Божевільні танці у підземеллі

«Раніше я думав, що у підземеллях завжди прохолодно. Сьогодні зрозумів, що не завжди», – так коментував оазу справжнісінької тропічної спеки посеред тихого квітневого Львова Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак». Презентація у Львові нового альбому «Опір Матеріалів» 9 квітня у «Хмільному домі Роберта Домса» перетворилася на вибух! Вибух класної музики, вибух божевільних танців екстазійного натовпу, вибух драйву і шалених емоцій, вибух взаємної любові публіки та їхніх улюбленців.

Перед початком концерту до залу підтягувалися прихильники творчості «Тартака». Музиканти не змусили довго на себе чекати й почали виступ з невеличкою затримкою. Оскільки основною метою вечора була презентація гуртом свого останнього альбому «Опір Матеріалів», першими зазвучали саме нові пісні. До того ж, у тому порядку, в якому вони ідуть в альбомі. Вже досить давно «Тартак» надав свій «Опір Матеріалів» для вільного скачування в інтернет-мережі (opir.tartak.com.ua). Зараз же хлопці презентують своє наймолодше чадо на диску, офіційна презентація якого відбудеться в Києві наступного тижня, 21 квітня.

Передконцертна маркетингова програма дуже здивувала: про захід було дуже мало інформації, по всьому місту ніяких афіш. Відповідно, й публіки було значно менше, аніж могло б бути. Проте на якість та потужність енергетики, з якою натовп зустрічав музикантів, це не вплинуло. Хлопці були приємно здивовані такій динамічній реакції на їхній останній альбом.

Пісня за піснею впереміш з позитивними розмовами «гарненького, коли патлатого» Сашка все більше підігрівали атмосферу, водночас роблячи її невимушеною й затишною. Всі разом тішилися з веселого «гуцульського слему», що починався щирими львівськими обіймами, носили на руках відчайдухів, що стрибали зі сцени, і по-дитячому щиро вар’ювали.

За новими піснями пішли старі й улюблені. Спершу «тартаки» заспівали декілька пісень на власний смак, далі пісні обирав натовп. Публіка віком «20+» (за винятком кількох малюків, яких привели на концерт батьки подивитися на музично-ідейного натхненника юності мамці й татка) шаленіла під знайомі мелодії. Кожен почувався беззастережно юним в натовпі своїх ровесників. В натовпі, що саме під заклики Положинського вчився трусити сідницями під час божевільних танців на своїх перших дискотеках. В натовпі, що вчився думати й філософувати, розважатися й по-доброму хуліганити, вчилися, аби «полюбити свою землю й свою рідну природу, відчути себе часткою єдиного народу» під «Тартакові» тексти й мелодії.

І гойдалися всі разом під «Я не можу», «Стільникове кохання» й «Ти дуже гарна». І дружно співали партію Андрія Підлужного з «Нічлави» в пісні «Не кажучи нікому». Підспівували під «Плагіат» і «Буча-Чака». І згущувалася спека під шалене підстрибування мокрих тіл під «Наше літо», «Хуліганів» та «Божевільні танці». Енергетику можна було збирати ложкою, як збиті вершки, в алюмінієві бідони, а назавтра продавати в трилітрових бутлях на Краківськім базарі, до якого, до речі, від «ХДРД» лише кількадесят кроків.

Музиканти відіграли понад дві з половиною години на одному подиху, натхненно і якісно. Нестримна злива любові їхніх львівських прихильників була, гадаю, найкращою подякою для «Тартака». Їх чекали, за ними скучили, їх підтримували від усієї душі. І хлопці справді заслуговували такого спекотного прийому. Потиснувши всім охочим спітнілі долоні, втомлені «тартаки» попрощалися з гарячою публікою. А виснажені й щасливі прихильники, вдячні за вечір нового й ностальгійного, драйвового й щирого, пішли викручувати своє мокре волосся й вбрання.  

Тут – фотоісторія драйвового вечора