ТНМК: шоу маст гоу он!

Не кожна група здатна похвалитися ТАКОЮ кількістю відзнятого відео про себе. І можна собі тільки уявити, скільки цікавих моментів сюди не увійшло. А взагалі – що розказувати... ДИВИТИСЬ треба. Тим більше, що скоро це щастя демонструватиметься на блакитних екранах, і при бажанні можна буде то записати, щоб розглянути ретельніше. Ми ж переходимо безпосередньо до вражень колег (наших і їхніх).

Вітольд (який розплакався наприкінці фільму - і на екрані, і в реалі):
– Ой, клас! Я знову розплакався... на кінцівці. Прикольно! Стільки всього ностальгічного, особливо "Рута"...

Ді-джей Тонік:
– Досить весело. Я дуже вдячний Фоззіку за те, що він на стільки відповідальний, що у нього вистачило терпіння, сил, щоб закінчити те, що він задумав, те, що він почав певен час тому. Чесно кажучи, в якийсь момент я дуже сумнівася, що через ці перепони він перейде і що ми отримаємо результат – той, який ми маємо сьогодні.

Дядя Діля:
– Мої враження самі найкращі. Я дуже задоволений фільмом. В принципі, мені все сподобалось. Але іноді дещо мені було нудно, дещо сумно, дещо весело. Мені зараз вже важко казати, що саме, бо це було під час фільму і, в принципі, я не акцентував увагу на чомусь. Просто отримував свій стан: або нудьгував, або сумував, або радів, або так - або інакше.

Поганий Ді-джей Фоззі поза всім влаштував святковий бонус - довгий сет із його улюбленою музикою. І без бінокля було відна, що це йому приносило щастя і неабиякий кайф, як і усім іншим. Тому ми не стали його чіпати.

Кіса, ТАРТАК:
– Дуже веселий фільм. Ну, Танок на майдані Конго взагалі дуже веселі хлопці. З ними завжди весело - ніколи не буває сумно. Навіть коли сумно, подивишся на їхні рожі – всьо, зразу хохочеш. Не того, шо вони клоуни, а того, шо вони прикольні і у них позитивна енергія. Я завжди насолоджуюсь, коли вони поруч зі мною – я завжди у доброму настрої. Фільм дуже шикарний, веселий, без башні, АТЛІЧНИЙ! Інформація різна: від мінімума до максимума – про все.
– А не виникає заздрощів, щоб таке було і у ТАРТАКа?
– Абсолютно нє. На фіга нам фільм про ТАРТАК, якшо у нас є кіно про Танок на майдані Конго з кусочками ТАРТАКа (ці ласі шматки Положинського! – прим.авт.)?! Заздрощів абсолютно немає: ні всередині, ні назовні – ніяк. Я дуже радий, шо у них тепер є свій фільм. Дай Боже, шоб він пішов у люди, шоб його подивились побільше людей – може, і зміниться якесь розуміння музики, може, вони почнуть слухати щось інше. Дай Боже, щоб це щось змінило до кращого!

Муха, так само ТАРТАК:
– Фільм кльовий, дуже-дуже кльовий! Я в першій частині згадав, як колись, багато років тому, дивися "Реп-обойму"з Фаготом і Фоззі і потім познайомився із ними на "Червоній Руті". Для мене це було дуже ностальгічно.
– А про ТАРТАК хочеться щось подібне?
– Навіщо повторюватись?
– Чи спільно – про ТАтаТА?
– Ну, якщо Сашко з Конговцями щось надумають, то хай буде – їм і прапор в руки.

Росава:
– Насправді багато уривків з цього фільму я бачила. Тому що час від часу, коли заходила до Фоззі з Фаготом в гості, вони влаштовували масові перегляди домашнього відео, знятого там чи там. Більшість з того, шо тут було, я бачила. Я просто можу сказати, що зняти цей фільм було кльовою ідеєю, ніби підсумування якогось результату в роботі Танка і єдине, що можу побажати: щоб було continue, тобто продовження (приєднуємось – прим. авт.) – дві серії плюс попереду ще, ще, ще серії, щоб нам було що дивитись.

Юлія Лорд:
– Я насправді дуже вражена. Я навіть не мала ніяких підозр, що над тим, що відбувається назовні, всередині велася така серйозна робота. Хлопці молодці! Можу процитувати Пелиха: "Дорога група ТНМК, ніколи не ставайте дешевою!" ( і до цього приєднуємось – прим. авт.).

Каша Сальцова, КРИХІТКА ЦАХЕС:
– Нажаль, я запізнилася на фільм – ми прийшли пізно. Але Фоззі – це найкращий ді-джей моїх мрій. Зранку він мені подзвонив, нагадав, що сьогодні буде. І я безмежно щаслива, що почула його як ді-джея. Насправді, він – зе-бест-уан!
– І зовсім не Поганий...
– Абсолютно. Ну, він, я думаю, трішечки хитрує, коли так каже, тому що у нього насправді дуже гарний музичний смак.
– А не мрієш знятись у фільмі про КРИХІТКу ЦАХЕС?
– У нас ще кліпу немає, тому про фільм рано вести мову. ( ДО УВАГИ РЕЖИСЕРІВ ТА СПОНСОРІВ!!!– прим. авт.).

Юрій Хусточка, найбільший ( і найвищий :)) тусовщик з ОКЕАНу ЕЛЬЗИ:
– Я не задумуюсь над тим, чи потрібен нам фільм. Іноді таке виникає, що немає, чим зайнятись: сидиш вдома і дивишся телевізор. А коли є чим зайнятись, то просто про це не думаєш. Я думаю, що Вітя (Придувалов – прим. авт.) колись це зробить . (Напевно, ОЕ вистачає кліпів... – прим. Авт.).

Тала, телеканал "ЕНТЕР":
– Дуже класні враження! Але, якщо зважати, що цей фільм я бачу вже третій раз... Вперше я його бачила, коли нам тільки принесли касети, другий раз я його бачила, коли він монтувався і третій раз я його бачила сьогодні... Дуже класно! Хлопці класні, вони вміють робити ШОУ! (ШОПОПАЛОШОУ – прим. Авт.).

Борис Гін жук, арт-директор клубу "Бабуїн", того вечора – іменинник:
– Оскільки особисто я ставлю високі вимоги до того продукту, який мають тут бачити люди, то, звичайно, я оцінюю цей фільм дуже добре, тому що він зроблений у стилі. Найголовніше, що він може надихнути багатьох інших молодих людей на те, що, в принципі, можливо все. Те, що кажуть, ніби важко десь пробитись – це все ілюзії. Є одне "але": пробиваються ті, хто цього заслуговує. Танки – це як приклад. Це люди, котрі стали просувати не якусь усім відому музичну струю, вони відзняли щось нове і затвердилили себе у цій справі, яку роблять самі. І не запит викликав пропозицію. А вони самі викликали запит тим, що вони роблять. За це я їх люблю. І цей фільм показує, як насправді все відбувається, коли люди є новаторами і породжують іноваційні ідеї, котрі у підсумку стають популярними серед людей.
– Як на твою думку, в Україні є не менш достойні такого фільму групи?
– Так, є. В принципі, будь-яка група може відзняти такий фільм. І, можливо, у більшості випадків фільм про групу буде кращим, ніж сама група.Це не стосується Танків, тому що група ТНМК набагато краща, ніж фільм про неї. Ясно, що в годину двадцять неможливо вписати всю історію групи. Але вони там показали себе добре. Повторюю, будь-яка група може зняти про себе фільм. Інше питання: чи потрібно це людям? Навіщо? Скажімо, я про себе знімаю фільми щодня... Кому це потрібно, я не замислююсь, тому що я їх знімаю для себе. Важливо зрозуміти, чи потрібно це комусь. Сьогоднішня презентація фільму показала, що це потрібно великій кількості людей – значить, вони працюють не тільки для себе, не кайфуючи над собою. Вони працюють для людей – і це найголовніше. Мені здається, що сьогодні всі залишились задоволені, що подивились це кіно (правильно здається – прим. авт.).

М@кс, прес-агенція "С.І.А":
– Робота цікава хоча б тим, що жанр документального кіно про музику в Україні практично не розвинутий і окрім Віктора (Придувалова – прим.авт.) цим ніхто не займається. Прецедент був – це документальне кіно про поїздку ГРІН ГРЕЙ на МТV. А це друга ластівка, котра вийшла не менш цікавою, хоча би тому, що тут зібрана величезна кількість матеріалів і дуже класно все оброблено. Ну, а в принципі, група справді достойна того, щоби про неї робити фільм і, якщо це можна буде побачити по тєліку найближчим часом, то буде чудово! Особисто я буду дивитися – можливо, навіть запишу. Тому що це бажано дивитися у запису і уважно. Словом, нормально, якісно. Придувалов гівна не зробить. Це відомо всім.
– А як на твою думку, в Україні є не менш достойні такого фільму групи?
– Є достойна група Воплі Відоплясова, є достойна група Грін Грей, є адекватна за рівнем популярності група Океан Ельзи. Але у них і так занадто багато всього, щоби на даний момент знімати ще й кіно. Хоча рано чи пізно це буде зроблено – безглуздо, якщо цього зроблено не буде.
– А Тартак?
– Тартак теж цілком... Але, я думаю, можливо, через рік, коли вони зроблять ще один альбом (поки що на концертах грається лише пісня "Хулі-гани", але вже по одній пісні чується, що альбом буде супер). Цілком може бути. У будь-якої групи настає такий момент, коли вже є про що знімати. Якщо ж групі два тижні, то це безглуздо і надуто. А тут вже є реально про що говорити і що показувати.

Тетяна Яіцкая, редактор журналу "МОЛОКО":
– У Придувалова є дуже оригінальна риса – те, що його фільми нібито дуже попсові, але всі його роботи дуже нестандартні. Таке ж відчуття було і під час перегляду цього фільму. Він дуже веселий. Нібито зроблений за всіма канонами, але і в ньому є якийсь внутрішній вибух – ой, це я зараз, напевно, такий пафос гоню. Але насправді – супер! Там знімались мої улюблені чоловіки. Це Фагот, це Діля, це Фоззі – це герої, котрих країна знає по іменах, по обличчях, по звуках.

Василіса, Вуличне ТБ:
– Мені сподобалося. Я хочу ще раз це передивитися. Справа в тім, що саме сьогодні до мене приїхав мій знайомий із Польщі, і він нічого не знає про Танок на майдані Конго. Він був дуже вражений цим фільмом, а я була таким ніби екскурсоводом – я розповідала про Україну, про хіп-хоп (тому що він слухає зовсім іншу музику) і про ТНМК. Більш за все мені сподобався кінець, коли там були сльози – я сама ледь не заревіла.

Що ж, витираючи далеко не скупу сльозу, нам залишається перерахувати тих героїв, хто працював над документальним фільмом у двох частинах – історія ТНМК до н.е. та н.е.ШоПопалоШоу:
Ідея: Барик
Ідеологія та нагляд: МС Фуфел
Драфт-монтаж: Едвін
Куратор: Данило Джепо
Збір, оформлення, розташування та любов: Придувалов
Зйомка: дуже багато людей з "Ентеру", Приват ТВ
+ використані кліпи: Зроби мені хіп-хоп, Дибани мене, Зачекай, По барабану, А море де?, ПоRAPалося серце, люба Люба, ЖуПан, Восени.