Це Love fanова руга Ріка
1 грудня 2003 року. Перший день зими... Хтось її любить, хтось не дуже. Більшість перебуває у передноворічному настрої, а про перше грудня переважно забувають. Проте, з кожним роком, на жаль, ця дата стає все більш актуальною і болючою для усього людства. Шкода, що з вуст все частіше лунають не вітання з початком зими, а згадуються ті, хто пліч-о-пліч зіткнувся зі страшною проблемою, пов\'язаною з ВІЛ та СНІД.За підтримки соц. служби для молоді м. Києва та численних партнерів у актовій залі Інституту технології та дизайну цього дня пройшла антиСНІДова акція.
Для більшости присутніх молодих та відв'язних хлопців та дівчат було дуже важливим почути як статистичні дані про цю страшну хворобу, так і звичайні інформативні речі, що стосуються кожного. Ведучий акції Андрій Джеджула коментував слайди, що демонстрували тенденції поширення хвороби і нагадував, яким засобом можна захистити себе і своїх близьких. Також був продемонстрований тематичний відеокліп від українських виконавців.
До цієї акції було задіяно велику кількість учасників, серед яких - моделі, що демонстрували одяг майбутнього без СНІДу від молодих дизайнерів; кілька танцювальних ансамблів, один з яких показав композицію під назвою "Ангелы света и тьмы", в якій демонструвалась можливість вибору: ризикувати чи ні? захищатися чи ні? Зрештою, бути чи не бути? - ці вічні категорії... А ще усіх вразив виступ представника культури
тібетських монахів: лежання на уламках скла, на цвяхах, пожерання вогню. А на десерт він натягнув собі на голову презерватив і надув його до вибуху. До усіх показів була досить вдало підібрана музика, що віддзеркалювала сутність акції.
Спеціальними гістьми програми став гурт Друга Ріка, виступ якого почався з довготривалого і приємного на слух музичного респекту - "Інтро".
Аж ось і з'явився Валерій Харчишин. "Алло, тук-тук! Алло, я вже тут!" - "Сьогодні ми зібралися для того, щоб достукатись до кожного серця в залі".
Вже з самого початку він так розігрівся, що, невгамовно розстрибавшись, вже на другій пісні - "Це love fan" (а, простіше кажучи, "Целофан" - прим. ред.; або ж "пісня про те, як рветься презерватив. Кохання - найголовніше почуття! Тому... користуйтесь презервативами!" - прим. Харчишина), завалив колонку і зламав мікрофонну стійку, котру якась добра душа негайно замінила на іншу. Подальші незґрабні рухи закінчувались менш трагічно, але така сценічна поведінка примушує замислитись, адже з Харчишина можна виліпити привабливого секс-символа, якби правильно поставити сценічні рухи. А поки що - це суміш (Богу дякувати, не димна:)) Вакарчука, Кузьми і Скрипки разом узятих...
"Сьогодні унікальний день, крім того, що зима. Математику вчили? (всі наївні, мабуть, подумали, що далі логічно було б заспівати однойменний гіт - прим. ред.). Математика в даному випадку - це статистика". За цим слідував блок ліричних пісень, що було досить влучним, адже в цей момент всі міркували, якщо не про сен(к?)с буття, то хоча б про те, як варто жити, щоб не просто існувати, а бути щасливим від того, що живеш і радіти кожній миті щоденно.
Пісня "Я є" знову звеселила публіку, стало чутно бек-вокал Шури, а під час виконання справжнього гіта "Вже не сам" Валерій відсахнувся від колонок через неприємний свист мікрофону: звук був не на вищому рівні. Під час пісні "Новий день" над головами присутніх почали літати... ні, не повітряні кульки, а самі здогадайтесь що, символізуючи... ну-ну... те саме. "Радіохіт" напротивагу викликав вогники... вогники...
"Дуже хотілося б, щоб ви не почували себе самотніми. І якщо є на світі веселі люди, ми переможемо цю хворобу! (Якби ж то все залежало тільки від веселощів! - прим. ред.). Для вас грала і трохи намагалася співати (Валєра, що за самокритичність?! - прим. авт.) "Друга Ріка".
Нібито перший в столичній історії групи сольний концерт подарував масу приємних хвиль і зарядив усіх присутніх позитивною енерґією (періодично із зали доносились вигуки: "Валєра, давай!!!").
Хочеться вірити, що майбутнє нашої країни і світу, в решті решт, буде світлим, яскравим і головне - здоровим. А на концерти ми будемо ходити, щоб, перш за все, послухати гарний музон, а не рятувати людство від СНІДу.
Будемо вірити...
