UPFest-2008: Три дні альтернативного кайфу

З 15 по 17 серпня Луцьк вже вдруге став найбільш фестивальним містом за місяць. Не встиг ще відгриміти у головах відвідувачів альтернативний „Бандерштад”, як на його місце прийшов рок-фестиваль UpFest.

Якщо братися порівнювати два фестивалі – то це буде зовсім марна справа. Кожен з них мав свою аудиторію і своє призначення, яке і намагався донести відвідувачам. То ж краще вдамося трохи в історію фестивалю.
Історія UpFest’у починається в 2006 році. Тоді фестиваль формату sXe (А його девізом була і залишається фраза „три дні без алкоголю, наркотиків та насилля”) проводився, як філіал польського Slot Art Festival’а. Занадто успішним назвати його було важко – фестиваль зібрав близько двох тисяч відвідувачів, та, тим не менше, глядачі відзивалися про нього дуже приязно, особливо враховуючи атмосферу „домашності”, що вдалося створити організаторам. Забігаючи на перед, зазначу, що цю атмосферу вони зуміли протримати і на цей фестиваль.

Далі була перерва в рік, а нині, в серпні 2008-го, фестиваль представ вже, як незалежний організм. І, перший млинець в такій іпостасі фестивалю вдався – організація на високому рівні + різноманітність творчої програми принесли фестивалі незрівнянний успіх, який можна зрівняти лише зі Славським, хоч і за кількістю людей UpFest безнадійно програв.

Та не в кількості була справа, а в якості – на фестиваль приїхали справжні гурмани і, як виявилося – саме їх тут і чекали. Зона фестивалю була розбита на п’ять сцен, де за бажанням можна було безупинно проводити час – головна, де проходили церемонії відкриття та закриття, а також виступали хедлайнери; маленька - для молодих гуртів, що подавали заявки на участь у фестивалі (Ще одна позитивна фішка від організаторів – гурти не лише запрошували, але й відбирали до участі кращих з тих, хто проявляв ініціативу сам) та екстремальна, яка працювала в останній день і була спеціально відведена для безкінечного слему, мошу та взаємо вбивання. Для тих же, хто втомлювався від шуму і натовпу, на території працювали звичні для такого роду фестивалів дискусійні клуби (названі чомусь семінарами), а також безкінечні майстер класи на будь-який смак. А проти ночі відкривалися двері кіно клубу та джаз кафе, де відбувалися, як звичні майстер класи, так і цілі акустичні містерії.

Музична програма першого дня відкривалася о 16:30 виступом молодих гуртів на малій сцені. Хоча, молодими їх язик назвати не повертається – і київські «Обійми Дощу» та DaxOut, і луцька В.О.Д.А., вже набули схвальних відгуків не тільки у рідному місці. Але й поза його межами. У цій компанії трохи відставав лише ще один представник Луцька – Копірайт, але на честі славного міста це ніяк не відігралося – переміг більш досвідченіший поп-бенд.

А за двадцять з невеличким хвилин розпочалося вже дійство на великій сцені. Ритмами фанку народ почав розкачувати дніпропетровський Jungleman,чий виступ плавно перетік в тонкі нитки вокалів і текстів від київських Jabberheads. Гурт, що не любить лейбли і жанри, лиш вдруге виходив на велику сцену, і вперше – з «електричною» програмою. Проте, професіоналізму тамошнім музикантам не займати, тому публіка була заворожена вже з перших акордів та слів, що спадали з вуст вокалісти Юлії.
Продовжили не плинний і романтичний настрій шведські My Endless Wishes. Досить відомий скандинавський гурт, якому налічується вже близько 8 років, під кінець виступу несподівано пришвидшив ритм і зумів непогано стряхнути публіку.
Закінчували ж вечір вже зовсім «важкі» ветерани українською альт. сцени – Pins. Тут вже всі глядачі, ніби виплеснувши з себе весь буденний негатив, весело гоцали під сценою, влаштовуючи елементи слему і вподобання мошу. Хоча, не були б Pins ветеранами, якби не запропонували публіці сюрприз – після важкого вступу ритм поступово почав спадати, відкриваючи публіці всю багатогранність гурту – від психоделлу та пост-року, до елементів етно. Публіка знову залишилася завороженою, про що кажуть тривалі оплески, якими проводжали гурт зі сцени.

Другий день вже, більш-менш, нагадував пристойний фестиваль: людей помітно побільшало, побільшало і заходів, що проводилися на території фестивалю.
Мала сцена в назначену годину знову зібрала свою кількість глядачів. Мусимо визнати, по зрівнянню з першим днем, другого дня гурти були ще більш цікаві та різноманітні. Дуже сильно сподобалися кияни Vivienne Mort – альтернатива з тендітною вокалісткою-янголом ще заявить про себе на українських теренах, що оцінило і журі. Непогано виглядали і RenimaciЯ з Житомира. Та найбільше всіх сподобалися кияни Marvel та «львівський Оркестр ЧЕ» - «Гравіцапа». Перші завойовували серця ще одним чудовим жіночим вокалом та плавними ритмами, другі – повною безшабашністю, як в музиці, так і на сцені. Під час виступу «Гравіцапи» на сцені розвернувся цілий перфоменс, що в кращих традиціях тих же «оркестрів» плавно вписувався в лунаючу музику.

Велику ж сцену цього дня відкривали перші переможці сцени малої. Тож, зарядившись луцьким позитивом, глядачі з нетерпінням залишилися чекати одеситів з the Outstars. Один з самих відомих і неоднозначних indie-rock бендів України, слідуючи своєму принципу «без правил і кордонів», відразу налагодили контакт з публікою, змушуючи навіть самих непорушних людей злегка пританцьовувати під ритміку гурту. Змінили ж “позазоряних" загадкові ElliS. Молоді кияни, вже вкотре на цьому фестивалі, презентували ще один чудовий жіночий вокал, а мелодика на грані між pop-rock, indie та jazz явно прийшлася до всім до смаку. А потім на сцені з'явився класичний punk-rock – це знову скандинави, на цей раз ще більш легендарні Wonderland. Хлопці, що вже давно агітують за здоровий образ життя, виглядали на сцені просто прекрасно – гурт став першим, що якісно налагодив спілкування зі сцени в форматі «гурт-глядач», чудово цим заповнюючи паузи між піснями. Ну а панк-рок – він скрізь панк-рок: співали і танцювали всі, навіть ті, кого не встигли розігріти the Outstars. Та так запально, що більшість людей після концерту пішли в сторону клубної сцени, збільшивши її аудиторію ледь не втричі.
Ті ж, хто не пішли до сцени клубної, зручно влаштувалися в джаз-клубі, де учорашнього хедлайнера Jungleman змінили Jabberheads та Boomerang.

День закриття став класичним для подібних фестивалів днем – організаторів і волонтерів помітно меншало, а глядачі поволі збиралися додому.
Тому на екстремальну сцену, що стала рівноцінною заміною малої, прийшло зовсім не багато людей. Проте ті, хто прийшов, зуміли показати всім, що зробили це не дарма – імпровізовані елементи slam, mosh і, навіть, stagediving'у під кращі metal-core гурти Харкова, Львова та Луцька зуміли внести певний резонанс у нетривке фестивальне життя.

Продовжив альтернативний поступ, але вже на головній сцені – Vivienne Mort. Не встигли ще вдруге насолодитися чудовою роботою вокалістки, як на сцену вийшли E-42. Post-hardcore в їхньому виконанні пробирав до кісток, а чудовий вокал та віртуозно зіграна ритм-секція без перебільшення пророкують гурту велике майбутнє не тільки в Україні, але й в ближньому зарубіжжі. Чудово виглядали і луцький «Слід», з ще одним янголом, правда темним, на вокалі та рівненські хлопці з «Крик Душі» - останні взагалі не були заявлені на фестиваль, та це не завадило їм докричатися до душ всіх розуміючих.
На такій «кричущій» ноті фестиваль вийшла закривати одна з кращих європейських screamo-команд Mammuth. Скандинавів зустріли оваціями, а вони, в свою чергу, підтвердили надані їм аванси просто божевільною програмою – гул після кожного треку можна було почути в будь-якому місці фестивалю. Власне, такими і мають бути закриття.
На останок, в приватній розмові організатори пообіцяли наступного року ще більше розширити, як жанрову, так і географічну частину запрошуваних гуртів, а також надати більше шансів молодим та перспективним, але невідомим, гуртам засвітитися перед своїми однодумцями. Залишається лише повернутися через рік і перевірити слова на справі.

Фото: Прес-служба фестивалю Up-Fest-2008