Вроцлав: Увага під ноги! Під ногами… гноми!

Вроцлав – одне з тих міст сусідки-Польщі, про яке з впевненістю можна сказати – це «музей скульптури просто неба». До того ж, скульптури різноманітної – давньої та сучасної, монументальної та декоративної, серйозної та кумедної. Іноді, мандруючи містом, складається враження, що пам’ятники тут «ростуть» на вулицях, як дерева у парках. І кожен має свою легенду…

 … На головній Ринковій площі міста сидить львівський граф Александр Фредро. Спогядає на кольорові, наче іграшкові, будинки навпроти і задумано стискає у правиці перо. Львівським пам’ятник польського класика епохи романтизму називають тому, що створили і встановили його 1897 року у Львові – у сквері, де зараз сидить Михайло Грушевський. А 1956 року перенесли до Вроцлава, хоч там граф був лише один раз і то проїздом... Цьогоріч минає 135 років з дня смерті видатного драматурга, а він і досі страждає від натовпів своїх фанатів, які раз-у-раз крадуть собі на пам’ять у нього перо. Як зазначає речник міського управління доріг та комунікацій Ева Мазур, перо зникає в середньому вісім разів на рік, тому у комірці управління завжди є запас пластикових аналогів, аби граф не залишався ні на день без свого знаряддя праці. 

На другому місці у рейтингу найпопулярніших скульптур, у яких викрадають реквізит – сецесійний фонтан на площі Університетській, а саме оголена постать фехтувальника, у якого часто викрадають рапіру. Про нього навіть анегдотичні легенди ходять, мовляв, це автопортрет скульптура, який приїхав до Вроцлава навчатися, а кмітливі студенти обіграли його в карти так, що залишилася йому тільки рапіра. Хоча, зі слів Еви Мазур, йому ведеться краще ніж Фредрі, адже фехтувальника частіше вдягають, ніж обкрадають. Наприклад, нещодавно креативна молодь одягла його... в червоні сімейки.

Цікаві скульптури людей, що у прямому значенні виходять із під землі на перехресті вулиць Свидницької та Пілсудського, спершу не викликають ніякого зацікавлення стороннього ока, адже виглядають, як звичайна сіра маса люду, що чекає аж на світлофорі загориться зелене світло. І лише коли авто зупиняються, а натовп поспішає перети дорогу зауважуєш, що щось все ж не так. Вони – нерухомі! Вони – з бронзи! З обох сторін проїжджої частини застигли 14 постатей, серед яких мати з дитям, пан у капелюсі, бабуся з сіткою продуктів… Вони – це пам’ятник, ансамбль скульптур під назвою «Анонімний перехожий», який увійшов у топ-15 найкрасивіших місць Польщі. Композиція ця символізує зміни, які відбулися у Польщі з часів комуністичного режиму, а саме нагадує про анонімних перехожих, які в часи воєнного стану «провалилися під землю», зійшли у підземелля. Адже Вроцлав і його жителі відіграли в тих подіях особливу роль…   

Блукаючи Вроцлавом варто розглядатися не лише по сторонах, а й під ноги часом не завадить подивитися, адже ненароком можете наступити на… гномика. Так-так, курдуплики у Вроцлаві мирно вживаються між людей, зовсім від них не ховаючись. Вони тут повсюди – весело звисають з ліхтарів, сторожують ратушу, грають на гітарах під парканами, жебракують під костелом, дивляться телевізор зручно розсівшись у фотелі прямо посередині тротуару, жують вареники, сидять за гратами, гордо стоять на постаментах, гуляють біля річки по містках, яких у Вроцлаві – не мало, не багато – а всього 118! 

Гномики почали оселятися у Вроцлаві кілька років тому. А все почалося з «веселої» боротьби з комунізмом, у 1981 році, коли з ініціативи Вальдемара Фидриха Майора виникла «Помаранчева Альтернатива» – легендарний мистецько-політичний рух. Основна мета руху полягала у протестах проти влади у формі акцій та гепенінгів, які висміювали комуністичну систему, цензуру і владу. Коли міліція замальовувала антикомуністичні написи, учасники руху домальовували до цих плям з фарби – гномів. Відтак, курдуплик став символом «Помаранчевої альтернативи», і появлявся навіть у гаслахна кшталт «Немає свободи без гномів!», «Курдуплики усіх країн – єднаймося!». Відтак нині по усьому Вроцлаву стоять, лежать, висять, байдикують і хуліганять гномики.

Місцеві жителі подейкують, що улюбленим трунком вроцлавських гномів є свіже пивце з пінкою, адже це тут б’ється серце пивної промисловості, а пивовари передають секрети приготування золотого напою з покоління до покоління. Хоча іншого разу не погидують курдуплики й соком з горобини чи дині, а декотрі з них пропадають за вином з малини. Міцнішого ж алкоголю маленький, проте численний,  таємничий народ у дивакуватих шкарпетко подібних шапках – не визнає.