В Космачі відбулася еволюція етно-музики

Відкрити українцям українську культуру – таким було основне завдання фестивалю українського традиційного мистецтва «ЕтноЕволюція», що тривав з 30 квітня по 1 травня в селі Космач Івано-Франківської області. Відкривати культуру взялися українські й закордонні фолк та фолк-рок гурти, майстри народного мистецтва; відбувся показ українських фільмів, а на театральній сцені можна було побачити вистави мандрівних театрів «Дах» та «Човен».
Повний фотозвіт з фестивалю >>>

В рамках фестивалю пройшов також Третій Всесвітній з’їзд писанкарів, в якому взяли участь писанкарі з України, Польщі, Румунії, Словаччини, Франції, Великобританії, Німеччини, Австрії, Італії, Росії, США, Канади, Бразилії, Венесуели та Австралії.

Близько 10 тисяч людей у вишиванках й гуцульських строях насолоджувалися й пізнавали українську культуру, танцювали, співали народних пісень, знайомилися з виробами народного мистецтва, й тому всьому не змогла перешкодити навіть погана погода.

ЕтноЕволюція – це мандрівний фестиваль. Вперше він відбувся й презентував себе в 2006 році у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Вдруге – домандрувався аж до Космача, мальовничого села в Карпатах, центра гуцульської культури.

- Космач відомий як «келія сонця», саме так тлумачать назву села лінгвісти. – розповідає Валерій Гладунець один з організаторів фестивалю. – В космацькому одязі переважають жовтогарячі барви. А якщо вийти на пагорб Космача і подивитися вниз на село, то таке враження, що дивишся на соняшник, утворений центром села з 32 його гірськими присілками. Село має вісім тисяч населення, вісім шкіл, лікарню та пологовий будинок. Воно є найбільшим не лише в Україні, а й у всій Європі, займає 100 кв. км.

Фестиваль відкривали грою на трембітах гуцули, що з’їхалися з різних карпатських сіл. Вперше в Карпатах стільки трембіт пролунало одночасно. Взагалі ж трембіта, як розповіли на одному з майстер-класів, виготовляється лише зі смереки, в яку влучила блискавка – тоді інструмент буде голосно звучати. Крім того, смерека обов’язково має рости на висоті 1000 – 1500 метрів, адже трембіта зроблена з дерева, що росте в долині не звучатиме. Обов’язкова довжина – 3 метри. А ще майстер розповів, що усі музичні інструменти гуцули перед грою змочують горілкою – теж, щоб голосніше і чистіше грали.

На ЕтноЕволюції діяло дві сцени – велика, де відбувалися виступи усіх гуртів та театральна, яка першого дня, через технічні причини, не працювала (її розмістили на високому пагорбі й багатьом туди було відверто впадло дертися). З гуртів виступали: «Бурдон», «Тінь Сонця», «ДахаБраха», «Хорея Козацька», «Атмасфера», «Очеретяний кіт», «Пропала Грамота», «Самі свої», «Русичі», «Вертеп», «Вогнесміх», «Оркестр Янки Козир», а також багато вторинних та автентичних ансамблів. Захворіли і не змогли взяти участі у фестивалі два гурти – «Гуляйгород» та «Дримба та Дзиґа». Хедлайнерами першого дня стали «Очеретяний Кіт», другого – «Вогнесміх». В останній день публіку буквально розірвали київські «Даха-Браха» (публіка скандувала: «Даха-Браха!!!», яке подекуди переростало в «Даха-Брага!!!») та «Оркестр Янки Козир».

Два дні, з 23.00 до 5.00 ранку у народному домі показували українські фільми та анімацію. Більшість – старі й давно знані, як то «Тіні забутих предків» (С. Параджанов), «Енеїда» (В. Дахно), «Йшов трамвай №9» (С. Коваль) та інші. Багато людей, тих, хто не встиг або не захотів шукати собі житло у Космачі, провели ночі саме у народному домі, зекономили гроші.

На ринку народних виробів продавалося мало не будь-що за... далеко не маленькі гроші. Мешканці села, як і приїжджі торговці, вирішили підзаробити – відтак вишиванки коштували від 300 до 800 грн, крайки – 20-25 грн., постоли – 100 – 250 грн. Але закордонні туристи купували й за таку ціну. Мало не втричі дешевше народні вироби можна було купити, просто пройшовшись хатами місцевих жителів.

- Реєстрація на фестивалі коштувала усього 25 грн, а 10 – для студентів. – каже співорганізаторка фестивалю Наталка Лещенко. – Але більша частина не захотіла реєструватися. Усього зареєстровано близько півтори тисячі, а приїхало понад десять.

Зі сцени ведучі протягом двох днів закликали учасників зареєструватися, мовляв 10 гривень це не такі вже й великі гроші (згодом не лише студентам дозволили реєструватися лиш за 10 грн), але ці кошти, якщо зареєструється багато людей зможуть стати суттєвою фінансовою підтримкою фесту. Взагалі ж генеральним партнером ЕтноЕволюції стала мистецька агенція «Наш Формат», вона перерахувала найбільше коштів; а також торгова марка «Дригало», яка два дні безкоштовно годувала людей своїми варениками.

На прес-конференції неодноразово наголошувалося на тому, що організація ЕтноЕволюції дещо не вдалася. Багато місцевих людей не йшли на зустріч, єдине, чого хотіли – це заробити побільше грошей. Було багато неприємних моментів, як пояснювала Наталя Лещенко, зокрема, люди підвищували ціни на житло та харчування. Були випадки, коли деякі гурти вранці виганяли з хат, мовляв організатори не доплатили за їх проживання.

- Справа у тому, що ми домовлялися за одну ціну за проживання людей – приїхали, а тут вже накрутили вдвічі більшу. – пояснила Наталя Лещенко. – А усі організатори взагалі працювали безкоштовно – більшість то студенти-волонтери з туристичного клубу «Скіф» – 60 осіб. І гурти погодились виступати у нас без гонорару.

Про погану організацію говорили не тільки організатори, пересічні глядачі, а й учасники Третього Всесвітнього з’їзду писанкарів:
- Організація ніяка. – сказала писанкарка з Києва Оксана Білоус. – Наша Конференція мала відбутися в перший день фестивалю, багато учасників з інших країн розраховували приїхати на ЕтноЕволюцію лиш на день. Відтак, другого дня вони змушені були повертатися додому так і не виступивши з доповіддю.

Не питання: «Чи багато Ви взяли для себе нового на цій конференції» писанкарка з 15-річним стажем відповіла:
- Ні, майже нічого нового не почула, оскільки люди переважно відзвітовували про те, що хто зробив, чого досяг. Сама я хотіла тут презентувати свою колекцію писанок, привезти їх сюди не змогла, натомість хотіла влаштувати фотовиставку моїх робіт. Але це зробити не вдалося, оскільки тут не було де порозвішувати фотографії. Так ніхто їх і не побачив.

Ще Оксана Білоус розповіла, що за день може виготовити 15 – 20 писанок з традиційним орнаментом, 5 – 6 зі складним гуцульським, а на розпис страусиного яйця йде 1 – 2 дні.

Взагалі ж усі бажаючі могли спробувати під контролем майстра розмалювати писанку. Купити готову можна було за 10 – 20 грн, «а за кордоном, зокрема в Канаді вони коштують 80 доларів» – зазначив голова космацької сільради Дмитро Пожожук. Він також розповів, що музей писанки (будівля у формі великої писанки), який знаходиться в місті Коломия мав спочатку розміщуватися саме у селі Космач, але районна рада Косівського району виступила проти.

Псувала фестиваль не лише погана організація, але й прохолодна погода. Вранці другого дня навіть мів сніг. Але не зважаючи на це все фест вдався. Людей приїхало багато, навіть, можливо, більше ніж на минулорічні Шешори, організатори такого не чекали. Багато хто стверджує, що ЕтноЕволюція вийшла кращою за вже згадані Шешори, а це вже безумовно успіх. Наступного року найімовірніше фестиваль знову відбудеться в Космачі, а потім вже мандруватиме далі, відкриваючи інші етнічні й туристичні перлини нашої країни.

Повний фотозвіт з фестивалю >>>

Фото: Марія Лобацеєва та Богдан Логвиненко