В пошуках цвіту папороті, чи Свято Купала для киян

Чи були ви колись настільки зачаровані літньою ніччю, щоб пуститися в пошуки неіснуючої квітки? Чи могли ви скинути з себе всі суспільні стереотипи і кружляти в танці цілий день, не жаліючи ніг? Чи стрибали ви колись через багаття, від якого захоплює дух? Чи знаєте ви, що таке справжнє українське свято, яке надихає і дає таку потужну енергію, від якої голова йде обертом?

Коли літо вже остаточно входить в свої права, а навколо буяє природа, коли серце співає, а душа прагне веселощів, розпочинається одна з найвидовищних подій року – свято Купала.

День літнього сонцестояння – народження літнього сонця Купала, з давніх давен було одним з найяскравіших і найулюбленіших свят українства. Християнство трансформувало стародавні традиції і підлаштувало його під свої, уклавши День Івана Хрестителя, що припадає на 7 липня. Та стародавні звичаї, незважаючи ні на що, не забулись і не зникли з пам’яті народу, бо просякнуті вони отим сакральним значенням, яке зберігається на генетичному, більш підсвідомому рівні.

Спостерігати традиційно-обрядове дійство можна було і в Києві 20 червня в Голосіївському парку імені Рильського. Організували для киян це свято Студія Мистецьких Ініціатив на чолі з Олександром Кочубеєм та голова Голосіївської районної у місті Києві ради та державної адміністрації С.М.Садовий. Все відбувалось в кращих традиціях етно-заходів: ярмарок національних товарів, галявини для відпочинку, весела музика, народні забави і танці (з одночасними майстер-класами), ну і, звісно, народні обрядові дійства свята сонця. Цілий день розважали людей гурт «Буття» та Українськийнародний хор «Либідь». Святкування відбувалось на березі одного з мальовничих озер Голосіївського парку. Тож кожен міг знайти тут відпочинок до душі: хто вигарцьовував цілий день запальні українські танці, а хто просто лежав біля озера і насолоджувався музикою, природою і чарівністю суботнього дня.                                                                                            

Свято сонця, освячене вогнем і водою, завжди було найпопулярнішою традицією, особливо для молоді. Народні гуляння, вогонь, плетіння вінків, кохання, вода, ніч, стрибки через вогнище, і, звісно, таємничі пошуки цвіту папороті, пошуки свого щастя…

Центровим в обрядових дійствах є купальське вогнище, навколо якого і проходять усі подальші події цього вечора. Розпалюють його зазвичай хлопці, в той час, як дівчата плетуть собі вінки. Наше багаття розпалили організатори дійства, після чого всі присутні почали витанцьовувати і співати навколо священного вогню. І звісно, найчарівнішою традицією є стрибки через вогнище. За звичаєм, якщо через полум’я перестрибує парубок, то буде в його родині добробут на цілий рік, якщо стрибає хлопець з дівчиною – це пророкує щастя молодим людям в парі, тож наважуються лише ті, хто вже впевнений у виборі свого судженого чи судженої. Свою спритність у стрибанні через вогонь бажали показати всі, від хлопчиків до вже не молодих чоловіків. І, звісно, перевіряли свою любов над полум’ям і закохані.                          

Апогеєм дійства стало традиційне спалювання Купала. Була встановлена і велика гілка верби (Купайлиця), яку закопали недалеко від самого вогнища, обвішали різнокольоровими стрічками і на гілочках прилаштували запалені свічки. Завершилось свято колоритними купальськими вінками, які дівчата спускали на воду в надії дізнатися майбутнє чи знайти своє щастя.                                   

Здається, найбільше задоволення від свята отримали діти, які під вечір настільки розвеселились, що стали найактивнішими учасниками усіх обрядів і дійств. От тільки самотужки через вогнище стрибати їм не дозволили, тож довелось обійтись танцями, хороводами і «перелітанням» над полум’ям на руках батьків.                    

На завершення можна лише констатувати один факт: свято вдалось. Бо позитив, радість, безтурботність і веселість настільки заполонили всіх присутніх, що жалкувати можна було лише про те, що так мало в нас подібних заходів, а точніше, люди мало про них знають.

Таємниче, незбагненне і тим і привабливе свято Купала ніколи не залишало байдужим. Воно насичене надзвичайно потужною енергетикою, від нього віє чимось невідомим, потойбічним і до кінця так і не усвідомленим, але, в той же час, це справжнє свято добра, сонця і, в нашому випадку, тотального позитивного настрою.

Хто потрапив туди випадково і хто прийшов цілеспрямовано, хто пам’ятає та шанує українські традиції і хто вперше почув про свято Купала, хто прийшов у вишиванці і хто прийшов просто посидіти на галявинці з дітьми – задоволені були всі. І цей позитив відчувався в теплому повітрі літнього вечора. Цим задоволенням віяло від палаючих очей,  розпашілих, але щасливих від танців облич, зацікавлених, трошки здивованих, але задоволених дітей. А це – найголовніше.