«Жінка його мрії»: перший заборонений плід укрсучліту

Презентація книжки «Жінка його мрії» лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка, яка відбулася 13 лютого у київській книгарні «Є», мало не перетворилася з обговорення видання на одіозні дебати про порнографічну продукцію.

Нагадаємо, що цього тижня, за кілька днів до презентації, з’явилася інформація про те, що роман Олеся Ульяненка визнано «порнографічною продукцією» (детальніше див. тут), а 13 лютого на сайті видання «Телекритика» повідомили, що «видавництво «Клуб сімейного дозвілля» припинило продаж книжки та скасувало презентацію», але нібито «автор та книгарня вирішили провести презентацію, незважаючи на рішення видавництва». У цьому ж таки повідомленні зазначили, що у книгарні «Є» відбудеться не презентація, а акція «Громадський суд над порнографічною книгою та її автором» (див. тут).

Насправді книгарня «Є» була полем для висловлення різних точок зору, надавши організаторам заходу та учасникам обговорення можливість подискутувати.

Модераторка заходу Лариса Денисенко - юрист та письменниця. Зазвичай вона виступає в одному з амплуа, проте цього разу довелося поєднати ролі. Обговорюючи ситуацію навколо твору, гості заходу поставили їй майже стільки ж запитань, скільки й авторові книжки.

Після того, як арт-директор мережі книгарень «Є» Анастасія Левкова відкрила вечір, а Лариса Денисенко означила його формат: обговорення книжки, а не суд над нею, - до слова запросили Олеся Донія, лідера мистецького об’єднання «Остання барикада».

Олесь Доній зізнався, що рішення НЕКу з питань захисту суспільної моралі для нього, як і для багатьох, стало несподіванкою. Тому мистецьке об’єднання «Остання барикада» оприлюднило заяву про те, що не братиме участі у презентації роману Олеся Ульяненка «Жінка його мрії». Зрозуміло, що цю інформацію було поширено для того, щоб уникнути закидів у популяризації порнографічних текстів; але, щоб не відмовлятися від участі у заході, до заяви члени «Останньої барикади» додали: участь вони візьмуть у громадському суді над цією ж таки книжкою.

Після цього Олесь Доній зачитав фрагменти рішення експертів, доповнивши їх іронічними коментарями (зрештою, від цитування пасажів про те, що герої займаються «сексом для самозадоволення» тощо складно було втриматися), а потім закликав читачів очистити книгарні від порнографічної продукції… скупивши усі наявні там примірники книжки Ульяненка, у такий спосіб допомагаючи Комісії вилучити видання з продажу.

Письменник Андрій Кокотюха, який, за словами Олеся Донія, пише за десятьох і не завжди під власним прізвищем, що в сучасній українській літературі трапляється поки що нечасто, говорив довго й емоційно. У пересічного глядача цілком могло скластися враження, що пан Андрій намагається докричатися до експертів Комісії, аби ті помітили, прочитали й заборонили хоч котрусь із його книжок. Він оголосив себе потенційним потерпілим від діяльності НЕКу, сказав, що ладен постраждати від аналогічного рішення (хоч, може, така перспектива трохи й лякає), а також висловив співчуття Олесеві Ульяненку.

Для того, щоб глядачі трохи перепочили, а журналісти активно попрацювали, після першої частини заходу оголосили перерву. Україно-сербський лаундж-проект «Shopping Hour» виконав легкі джазові мелодії, нагадавши про те, що відчуття легкості й невимушеності можливе - навіть тоді, коли у суспільстві активізуються такі фобії, як страх непристойностей.

Друга частина заходу відбулася у форматі діалогу причетних до заходу із аудиторією. На запитання глядачів відповідали і сам Олесь Ульяненко, і його літературний агент Юка Гаврилова, і модераторка вечора Лариса Денисенко.

Юка Гаврилова, міцно тримаючи торбинку з кількома врятованими примірниками книжки, розповіла, що рішення експертів стало для неї та для Олеся Ульяненка справжнім шоком. Ще б пак: успішний твір раптом оголосили забороненим. А оскільки карають розповсюджувачів порнографічної продукції, то «Клуб сімейного дозвілля» намагається будь-якими засобами віддалитися від цього видання.

Одна з гостей заходу запитала письменника, чому його твір назвали порнографічним, якщо він - без ілюстрацій, а отже, не відповідає поширеному уявленню про порнографію як про щось візуалізоване?.. Олесь Ульяненко пообіцяв наступну книжку проілюструвати власноруч - щоб жодних сумнівів стосовно її спрямованості не виникало. Письменниця та колумністка Вікторія Стах запропонувала Ларисі Денисенко зайнятися цією справою як юристові і виграти її в експертів НЕКу. Пані Лариса пояснила, що насправді відповідні нормативно-правові акти далеко не досконалі. Немає конкретних критеріїв, за якими визначається порнографія: чинним формулюванням є те, що порнографія - це «зображення». А от що таке зображення і чи доцільно відносити таке визначення до твору художньої літератури - це питання полемічне, і дискусії з цього приводу можуть дуже роздратувати експертів. Тож варто боротися за те, щоб експерти змінили свою думку стосовно роману.

За словами Юки Гаврилової, яка читала роман Олеся Ульяненка, твір передусім має цікавий і захопливий сюжет, а не лише ті складники, на які звернули увагу наглядачі моралі. Що ж, доведеться їй повірити, бо перевірити поки що неможливо - через відсутність «Жінки його мрії» на полицях книгарень. Хоча… хай би експерти дозволили якщо не читачам, то хоч би письменникам доступитися до тексту - принаймні, щоб знати, як писати не рекомендовано. Бо ж тих, хто оцінює літературні твори, часом зрозуміти складно: адже Малою Шевченківською премією Олеся Ульяненка нагородили за сповнену бруду й насильства «Сталінку», яку критики визначали як талановито написаний «чорнушний» роман.