Анн-Софі Брасм «Дихаю»: підліткова мемуаристика
Роман «Дихаю» написаний Анн-Софі Брасм у шістнадцять років. Він став найгучнішим дебютом у Франції за останні кілька років. Після його виходу друком авторка отримала 18 пропозицій на екранізацію і віддала перевагу багатомільйонному контракту з «Miramax».

«Jestesmy tu, jestesmy tam...», – такий своєрідний гімн, за твердженням одного українця, співають бомжі у Варшаві, декларуючи тим самим власне бачення свободи і засвідчуючи неодмінну приналежність до громадянського суспільства. Пісню «Мертвих Півнів» «Аnd Everybody Fucks You» також можна вважати не лише самобутнім гімном усіх українських політиків і секретарок, а й піснею-протестом проти засилля музичного мотлоху, від якого трясе і розриває наш музичний простір на шматки.
Хвацькі парубки з мистецької агенції «Перлини Сезону» знають, як за одну секунду образити вісімсот тисяч людей. Для того не треба казати, що всі вони «казли», ні! Потрібно всього-на-всього перенести фестиваль з одного міста в інше, і бажано у столицю, щоб ще прикріше було.
Менше тижня залишається до проведення двох найбільш фестивалів Львівщини. Так протягом 25-27 липня у с. Підкамінь Бродовського району пройде етнічний фестиваль із однойменною назвою населеного пункту. В ці ж дні відбуватиметься ще один потужний фестиваль «Славське-рок» у Славську.
«Імітація» вчить: зустрічай життя не по одягу, а відразу шукай суть. Бо невдовзі доведеться проводжати. Кожен – по-своєму. «Імітація – це не просто підробка чи фальшивка. Це коли сірість «косить» під яскравий талант» - цю думку Євгенії Кононенко несе кожна сторінка роману.
19 липня, Біла Церква, місцина десь поблизу Сухого Яру. 17:00. Невеличкий асфальтований майданчик чи то невеличкого автовокзалу, чи то гігантської СТО. Напівобладнана сцена, на якій, наче прапори, майорять фрагменти недолаштованих банерів.