Музичний ярмарок очима барабанщика
Цей матеріал не є стандартним для нашого сайту, але в ньому досліджена музична індустрія зсередини, людиною, яка розбирається в своїй галузі. В цьому репортажі проаналізовано діяльність компаній які поширюють музичне обладнання для українських музикантів, а саме для барабанщиків.
Пройшов, щорічний УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ЯРМАРОК. Якого якого всі так чекали і в тому числі я. Вийшов він не набагато кращим за минулорічний. Почну з недоліків, а приємне залишу насамкінець. Першим недоліком виставки було те, що не все було зосереджено у виставковому комплексі.
Останнім часом пісні гурту «Мері» все частіше можна почути не лише з екранів телевізорів і радіо, а й на мобільних телефонах. «Мередіани», «Ромео», «Бандити» та інші пісні завойовують всенародну любов. Як же живеться гурту в таких умовах популярності? Про це, а також про інші цікавинки із життя формації дізнавався наш кореспондент у її гітариста, вокаліста, а заодно і директора Тараса Шиха.
Автор цього твору інтелектуал, та ще й мораліст. З першим він нічого не може вдіяти, а з другим – не хоче, бо вважає, що якщо світ загруз у лайні, то його, Ульяненка, завдання – розголосити цей факт. «Ви – тупі, розбещені падлюки, що можуть вбити, зарізати будь-кого! Ви – тварини, які хочуть тільки жерти та злягатися!» – ось які скрижалі він несе людям зі свого творчого Сіону.
20 – 28 жовтня Меккою для усіх кіноманів став кінотеатр «Київ». Саме там відбувалися основні покази 37-го кінофестивалю «Молодість». Цього року він став вдвічі масштабнішим та нарешті зміг позбавитися своєї хронічної проблеми – нестачі коштів.
Народу завжди хотілося вірити, що його герої – живі. Ніколи остаточно не приймалася думка, що світочі можуть полишити націю. Згадати хоча б ті легенди, які переказували звичайні люди після смерті Т.Шевченка про те, що він живий і просто переховується, вичікує. Люди вважали, що на Чернечій горі насправді закопана зброя, і прийде час, коли народ згуртується заради досягнення спільної мети – й відкопає її. Саме тоді вийде з тіні живий Шевченко, він і очолить переможну боротьбу.
У комуністичному суспільстві культура танцювала під дудку влади, і була геть однотипною. Тепер культурі дано можливість розвиватися, щоправда без грошей, не секрет, що міністерство культури існує тільки заради того, аби відмивати гроші, а міністра культури не видно на жодному культурницькому заході, що свідчить про тотальне «забивання» влади на культурну ситуацію в країні.
