Досить активний український поп-гурт «Dруга Ріка» побагатшає на ще один диск до свого музичного доробку «Dеньніч». До речі, «Друга Ріка» – ще один гурт, заснований 1996 року, тож платівка видається до символічного дня народження і являє собою обране – пісні не є новими, за виключенням самого треку «Dеньніч», в запису якого, до речі, взяла участь Наталка Дзеньків, більш відома як Lama.
Тема роману Ярослави Литвин «Ігри», що став лауреатом «Коронації слова», навдивовижу близька сучасній молоді – це знайомство, листування і, зрештою, кохання електронною поштою. Головна героїня Віка – ще доволі молода бухгалтерка з освітою психолога, як водиться, незадоволена життям (а особливо особистим), роботою та рештою речей цього світу; адресат її листів-рефлексій, а згодом і коханий (?) – юний, неграмотний хлопчина, такий як усі, ну хіба що багатший, Максим. Пара не виглядає сумісною в усіх планах, і тим цікавіше слідкувати за розвитком їхніх стосунків.
Кожен новий твір польської письменниці Мануели Ґретковської супроводжується скандалом на її Батьківщині. Вона порушує традиційну польську мораль, без страху підіймає теми суспільного життя в призмі приватного, критикує літературних колег і ніколи не червоніє при цьому. 
Після важкого дитинства, оповитого різноманітною музикою, зразка «kiss fm», важко взагалі повірити в те, що в Україні існує електронна музика, себто не імпортована, а наша, з народними мотивами, з УКРАЇНСЬКИМИ текстами тощо. А, виявляється є. Гурт «Stelsi», заснований ще далекого 2000-го року наразі має вже 6 повноцінних альбомів та 16(!!!) синґлів і це не жарти, тож творчість гурту пора було вже давно зібрати та видати mp3-збіркою, з чим чудово впоралась вітчизняна команда «Mp3 Records».
На Заході вже давно заведено регулярно роздавати всілякі премії в галузі літератури. Кожний засіб масової інформації, котрий хоч трохи наближений до книжкового світу, намагається визначити власних «найкращих» кожного року. І дуже приємно, що поволі ця традиція знаходить своє місце і в українському літературному житті, що засвідчило вже друге вручення премії «Книжка року ВВС».
Поштовх вперед. Рух. Рух. Рух. Захоплення! А потім повільне гальмування... все важче і важче іти, важко – бо нудно, ти грузнеш... Ступор – сторінок 60 книжки так і лишаються непрочитаними. Цікаво складати головоломку з подій-місць-людей (напівлюдей? химер?)-снів-фантазій-вигадок, шукати у тому всьому хоч дещицю реальності. Але то цікаво лиш СПОЧАТКУ і лиш ПЕРШИЙ раз. А далі... далі ти відкладаєш все на ДАЛІ... Три повісті, з яких складається книжка Тані Малярчук «Як я стала святою» – дуже схожі і дуже однотипні, це набридає – здається, що ти вже КОТРУ (а котру?) годину жуєш одну й ту ж саму гумку, смаку нема, задоволення теж. 
Цьогорічний Music Fest in KPI почався з пошуків місця, де, власне, й мав відбутися цей захід. Київський Політех – сам по собі доволі велике містечко посеред міста, 34 корпуси, в яких часто самі студенти блукають, не кажучи вже про немісцевих журналістів :). Міні-мапа на афішах давала тільки один орієнтир щодо знаходження Малої зали Дому культури КПІ – розташована поряд бібліотека – дуже велика допомога… Але побродивши півгодинки і добряче поліпшивши власні знання з географії університетського містечка, я таки дістався місця призначення і приготувався до цікавого музичного дійства – першого дня фестивалю.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
