категорії: література, літературна рецензія
«Охоронець» – історичний роман, що ламає стереотипи
На жаль, трохи затерлося, «збаналізувалося» слово талановитий. Вже не має воно того експресивного захоплення, з яким варто говорити про Сергія Батурина. Талановитий письменник і майстерно написаний твір. Роман, який я читала, вже зовсім не новий (2002 рік), та мені чомусь здається, що ще не всі з ним ознайомились, а дарма. «Охоронець» став для мене романом, що вщент ламає стереотипи. Після прочитання цього твору я остаточно впевнилась у тому, що історичний роман зовсім не є нудним жанром. 
Галина Ткачук – одне з відкриттів 2006 року в українській літературі. Ця двадцятиоднорічна дівчина створила навдивовижу цікавий, оригінальний, щирий дитячий світ у своїй першій прозовій книжці «Славка». Після захоплених відгуків у літературних виданнях можна впевнено пророкувати Галі велике майбутнє. 
Більш як півроку столицю не лихоманило від скажених ритмів украбіллі. Звісно, були інші концерти гідні нашої уваги, та Такого не було. Після осені, не ховаючись настала зима і більшість тих, для кого 50-ті і досі тривають почали втрачати надію. Кістки психів почали запливати жиром. Ніхто до останнього не знав, що порятунок поряд. Ходили чутки, що альбом майже записаний. Та певності не було.. І от.. Була оголошена дата: 14-те грудня.
Швидкий ритм сучасного життя відбирає в людини дуже багато часу – потрібно заробляти гроші, влаштовувати особисте життя, слідкувати за собою… Тяжко віднайти бодай півгодинки спокою, аби полежати на дивані й почитати хорошу книжку. Тому багато людей, хто навіть хоче читати і любить літературу, просто фізично не встигає цього робити. Але вирішення цієї проблеми давно вже знайдено – це аудіокниги, диски із книжками, які треба тільки слухати. 
Ніколи не думав, що дві посередності, з якими я згоден – цілком суб'єктивно, вважав «Одекерка» та канал «Нікелодеон», зможуть створити щось цікаве. Хоч «Нікелодеон» вважається чи не найпопулярнішим ТВ-каналом для дітей, його навіть в наших палестинах транслюють, але коли моє дитинство пройшло з Капітошкою та Петриком П’яточкіним, то я вже ніколи не стану фанатом мешканця ванної кімнати в геометричних штанях, мені взагалі їхня продукція, котра потрапляла на очі, не подобається вже одним своїм виглядом. 
Щотижня в інформаційному агентстві УНІАН проводяться так звані посиденьки – відкриті дебати про сучасну культуру. Темою чергового круглого столу було обрано надзвичайно болючу і актуальну на сьогодні проблему української музики – чи можна в Україні заробити на продажу музичних дисків? Участь у посиденьках узяли відомий музикант Едуард Приступа, більше відомий як Діля, музичний критик Юрко Зелений, а також Ксенія Сладкевич і Петро Мацкевич – під егідою їхньої Brand Corporation проводився захід. Вела дискусію Ліза Хворс.
Рецензіями на нові фільми нікого не здивуєш, тож «SUMNO.com» вирішило зробити огляд дивних, цікавих і якісних українських мультфільмів. Обирали їх за кількома принципами. По-перше, невідомість. Тож роликів про Петра П’яточкіна та Козаків уникали свідомо. По-друге, часова тривалість. Мульти не більше десяти хвилин - вплив психології «YouTube». І, по-третє, усі представлені в огляді анімаційні фільми раритетні – зняті до 1992 року.
