Життя по-сусідськи
Проживши все життя в місті, я не маю досвіду того сільського «сусідства», де все про всіх знають, і все на виду. Кажуть, там так. Дружать сусіди, чи воюють, то вже інше, але в селі, начебто, не сховаєшся.
24 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ЖИТТЯ КОРОТКИЙ СОН… ТОМУ ВСТИГАЙМО ТВОРИТИ ДОБРО ТА КРАСУ
4 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПІД ГРОМИ АРХАНГЕЛЬСЬКИХ ТРУБ ВЖЕ ПОБІДНІ ГОТУЮТЬСЯ РАНКИ*
8 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
МАЛЯРСЬКІ РУНИ РОМАНА РОМАНИШИНА (ЕСЕ)
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
СЕРГІЙ ГАЙ: МИТЕЦЬ – ХАРАКТЕРНИК, НЕОЕКСПРЕСІОНІСТ, НЕВТОМНИЙ ПРАЦЕЛЮБ
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПРИВАТНИЙ МУЗЕЙ ОДНІЄЇ ХУДОЖНИЦІ: ПРО ТВОРЧІСТЬ УЖГОРОДСЬКОЇ МИСТКИНІ АНДРЕЇ ПАВУК
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ВАСИЛЬ ВОВЧОК – ЗНАЙТИ СВІЙ ШЛЯХ, ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ
13 квiтня 2019
В'ячеслав Гук стаття
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
29 березня 2019
В'ячеслав Гук стаття
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
12 сiчня 2019
В'ячеслав Гук стаття
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
8 сiчня 2019
В'ячеслав Гук стаття
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
Анна (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Ліля (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Яся (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Яся (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Галина (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Анонім ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Р (анонімно) ↓
Фестиваль «Червона рута»: знущання над людьми та ухиляння від податків
Р (анонімно) ↓
Фестиваль «Червона рута»: знущання над людьми та ухиляння від податків
Аня (анонімно) ↓
Те, чого не вміє лікар, зробить баба Ганна?
Fliah (анонімно) ↓
Фестиваль «Червона рута»: знущання над людьми та ухиляння від податків
Проживши все життя в місті, я не маю досвіду того сільського «сусідства», де все про всіх знають, і все на виду. Кажуть, там так. Дружать сусіди, чи воюють, то вже інше, але в селі, начебто, не сховаєшся.
Український кінематограф, помітно відчуваючи на собі економічну та суспільну кризу, намагається знайти власні мистецькі шляхи виходу з неї. За минулі два роки державні та приватні витрати на кіновиробництво скоротилися прямопропорційно до хронометражу. Але, взаємо скоротившись, хронометраж та бюджет утворили безпрограшну комбінацію, яку на практиці застосували автори українського проекту «Мудаки: Арабески».
Чи було у вас коли-небудь на кіносеансі відчуття, що ви врятувалися після цунамі? Чи сповнювало вас подчуття не страху й моторошного фатуму, а якесь містичне тремтіння перед гігантською хвилею невимовної сили? Ні? Тоді справжні кіноекстремали можуть мені позаздрити – вчора я пережила описані відчуття на фестивалі «Фантастика в короткому метрі».
З 2010 року Україна офіційно бере участь у Чемпіонаті Світу з гри на уявній гітарі.
– Прошу пана сказати, як дістатися з Лук’янівки на Куренівку?
– Бачу, пан нетутешній? Так дуже просто – трамваєм, через Швейцарію.
«Ейво, у тобі душа Ґрейс, вона знає sky people. Зайди в неї і спитайся цієї душі, які вони є. У нас немає трави і зелені. They've killed their Mother.» – Джек, у молитві до Дерева Душ. Це, на мою думку, – ключовий діалог і душа фільму «Аватар», the soul of the story. Фільм і його сторі – віддзеркалення людства, яким воно на сьогодні є, на тлі контрастного, більш гармонійного і збалансованого суспільства оматікая.