Три враження про романи з кіно

“Можливо, саме тому всі, хто має “біду”
висловлювати себе шляхом мистецтва,
звільняються таким чином від того,
що не дає їм спати ночами?”
Ірен Роздобудько, Кіноромани

10 років без «Галаs»-у!

Гарних та змістовних видань в Україні не так уже й багато, аби їх проігнорувати. Однак, чомусь так складається історично, що живуть вони, як зорі на небі: спалахнули, пролетіли і... згасли. Та добре, що є така властивість – ті зорі ловити і показувати іншим. З-поміж них 13 номерів легендарного музично-культурного журналу „Галаs”! Чому легендарного? А тому, що, проіснувавши трохи більше року, мій улюблений журнал перестав виходити. І не у кількості номерів справа. Мабуть, таки ідея потребувала реальних грошей. А їх, вочевидь, не стало.

Почнімо хоча б із назви. Слово Галаs гарне, милозвучне і... українське, – відповідає і змістові, і поширенню інформації. Гасло – просте й оригінальне: „Музика – вчора, сьогодні, назавжди”! Засновник видання – компанія „КМ-Мультимедія”, головний редактор – відомий в Україні музичний критик Олександр Євтушенко; редакція – у Києві.

Ця цікава гра футбол

Цікава гра футбол, - саме вона змушує людей божеволіти, розмальовувавти собі обличчя, забувати про все крім неї, дудіти в дудки, кидати роботу, дітей, сім'ю, дружину, коханку, їхати за тридев'ять земель, жити лише нею. Саме вона, а не хокей, не бейсбол, не плавання, не фігурне катання, не мої улюблені шахи, й навіть не карти. Музикантів, більшість з яких в певних колах вважаються непопсовими або, принаймні не зовсім попсовими, футбол штовхає на тематично забарвлені творчі здобутки.

Українська мова: катастрофа!

Минулого тижня уряд уперше за останній рік узявся розглядати "мовну проблему" — у контексті захисту української мови.

Харків, Луганськ, Миколаїв, Севастополь… Регіон за регіоном в Україні запроваджує "офіційний статус" російської мови. Чому так діється? Невже й справді російськомовні жителі цих областей (а їх тепер більшість) зазнають утисків україномовної меншини? Чи, може, усе навпаки: боронити слід українську, поки не пізно?

Заповідь Marilyn'a Manson'a, діагноз Жадана й прокляття Карпи. Про доблесних правоохоронців.

  "Нєфармали, блядь!" – саме цей перл "изящной словесности" злетів з уст шановного представника наших т.зв. "правоохоронних" органів під час другого дня Рок Січі, незабутнього фесту на Трухановому острові. Очевидно, це кмітливе зауваження, вистраждане його ніжною душею, змученою усвідомленням вродженої розумової неповноцінності (інакше чого б він пішов в міліціонери) та перманентним абсистентним синдромом, стосувалося навколишньої публіки, виконавців та слухачів, а не його самого та його менших братів по розуму, адже сам він був одягнений як завжди, "у хворму", як на мене, занадто кондово, для того, щоб це був прояв якоїсь хворобливої мазохістської самокритики.

26 квітня - спецефект, що не відбувся

  Це був найбільший спецефект за всю історію людства. Так прокоментував знамениті теракти 11 вересня в США видатний мислитель сучасності Жан Бодрійяр. Але честь отримати всесвітній Оскар смерті за найкращий спецефект цілком могла б випасти й Україні. Американська розвідка в квітні 86 року сигналізувала про тисячі трупів, якими були вкриті береги Прип'яті. Голівуд вже тоді чудово змоделював психіку американців як ідеальних споживачів масової культури.

"Сяйво" потребує допомоги кожного!