категорії: стаття
Святкувати Новий Рік теж треба вміти!
Новий Рік – це таке свято, яке відзначається 31 грудня. Його ознаками є оскаженілі люди, які фанатично скуповують подарунки та їдло, а також масове садистське вирубування безневинних ялинок. Зазвичай, під Новий рік підводяться підсумки різні, зводяться дебет з кредитом і роздаються різні нікому не потрібні нагороди в нікому не потрібних номінаціях. Але «СУМНО» такою банальщино-нудотиною не займається. Ми вирішили зробити простіше (геніальне ж – в простому) й цікавіше – дізнатися як наші письменники/музики і... святкували Новий рік. Вони ж люди творчі, а отже трошки пришиблені, а пришиблені люди завжди вигадують щось цікаво-ненормальне. І от, що ми вивідали...*Світлина зі святкування Нового Року «Мухами»
Є принаймні дві речі, які мені подобаються в Українському музеї в Нью-Йорку. По-перше, це його здатність об’єднати під одним дахом колекцію плахот, смушанок та верет (подарунок від Ющенка, а хто б сумнівався) і триметрові еротичні полотна модерніста Всеволода Максимовича. По-друге, це прагнення музею бути не тільки місцем побачень для діаспорян, а й самоцінним культурним об’єктом на карті міста. Подаючи зразки української культури під кутом загальнолюдських цінностей, цей заклад згадується в туристичних путівниках як одна з найпомітніших приваб космополітичного району Іст-Віледж на Мангеттені. 
Минулої осені ми з дружиною побували в Польщі, у Кракові. Це був наш перший виїзд за кордон, і тому нам було цікаво все – від старовинної архітектури і картини Леонардо до Вінчі «Дама з горностаєм» у музеї Чарторийських – до передвиборної агітації (ми були там саме в останній тиждень перед парламентськими виборами) і квітників біля під’їздів панельних будинків у звичайному «спальному» районі.
Пройшло достатньо часу після публікації (
«Один у полі не воїн», - так не одне покоління вчила народна мудрість. Про обмаль сил у того, хто сам один розповідали казки. Мовляв, разом сини батька подолають, а кулак супроти пальця й віник зламає. Тут усе було зрозуміло. Надломила стереотип книга російського письменника Юрія Дольд-Міхайліка (а точніше, цілий роман-епопея) про радянського розвідника, на обкладинці якої стверджувалось: «И один в поле воин». І вже зовсім загадково виглядала куценька назва нового ток-шоу – «Один у полі».
