Автентика та електроніка від «Ойри» та Андрія Кириченка

Різнобарв’я вигадливо змішаних фольклору та комп’ютерних семплів продемонстрували виконавці спільного музичного проекту харківського гурту «Ойра» та майстра електронної музики Андрія Кириченка.

Традиційні пісні у виконанні цього проекту набувають абсолютно нових ноток: бринить повітряний ембієнт, в якому розчиняється яскравий голос солістки «Ойри» Галини Бреславець. Казково-ірреальна атмосфера на їх виступах складається завдяки Андрієвим вигадкам-експериментам: в електронні ритми заплітаються народні інструменти і звучать разом дивовижно, чудернацьки. Дві такі різні субстанції, як народна пісня та електронні примочки, запаралелюються, змушуючи шукати та знаходити в них невловимо схоже. Слов’янські духи, що наслухались сучасних мелодій та ритмів, мабуть видавали б щось отаке.

Цікавий проект існує уже упродовж двох років та встиг здобути своїх прихильників і в Україні, і за кордоном. Завершуючи свій німецько-польсько-український тур, Андрій Кириченко та Галина Бреславець розповідають нам про свої враження.

Ваш тур уже майже добіг кінця. Розкажіть, будь ласка, як вас приймали у Німеччині, Польщі та в Україні?

Андрій: Загальне враження таке: чомусь в Польщі український фольк сприймається краще, ніж в Україні. В Німеччині взагалі сприймали по-іншому, у них немає уже носіїв фольклору (як от у нас бабці по селах лишилися), до того ж, націоналізм та все національне у них після Другої Світової взагалі є темою-табу. Німці признавалися, що для них незвично, коли виконують старовинні народні пісні, а ще їм не вистачало пояснень перед кожною піснею – вони вслухалися та вглядалися, намагаючись зрозуміти, про що йдеться у піснях. Через те у Німеччині був інтерес як до дивовижі, але чуйності не було. А от у Польщі все було навпаки.

Галина: Було відчуття, що поляки розуміють майже кожне слово, підспівувати намагались, підхоплювали мелодію. Я пропонувала залові співати разом і, наприклад, пісню «Купала» уже співали разом – вийшов чудовий хор. Це було у Кракові. А от сприйняття в Україні – це було щось середнє між Німеччиною та Польщею, як не дивно.

Андрій: Звісно, є люди які приходять на наші концерти, розуміючи та сприймаючи те, що вони чують від нас. Та більше, все ж, таких, які не так жваво реагують.

Галина: А я хотіла б відмітити, що на усіх концертах в Україні були люди дуже різного віку: якщо молодь більш енергійно відкликалась на ритми, електронну музику, то середнє покоління та люди поважного віку підходили та говорили, як їм сподобались пісні.

А чи є ще країна, в якій ви прагнете виступити?

Андрій: Ми дуже хочемо об’їздити всю Європу: Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Балкани. Прагнемо поїхати до Італії, кажуть, там щира публіка.

Ви лише співаєте чи також проводите якісь майстер-класи?

Андрій: У Кельні ми планували дати кілька майстер-класів з народних інструментів, та формат заходу робив більший наголос на візуальну частину. Галя проводила майстер-клас із вишиванок.

Галина: Я розказувала про наше традиційне вбрання, про те, яке було на нас вдягнуте, про символіку, регіональні відмінності та таке інше. Народу прийшло багато, була зацікавленість, майстер-клас мав успіх.

Хочеться запитати про ваші різноманітні цікаві музичні інструменти.

Галина: Інструменти у нас традиційні. Ось у Петі – сопілки, дудки, китайська волинка. У мене – свистулька жартівлива. В Юри – бас-гітара та дульсимер, це латиноамериканський інструмент. Є і дримба, і бугай. Взагалі, у нас є прагнення використовувати інструменти багатьох народів світу. А у нас це щось на зразок сучасного складу музик – скрипка, бас, сопілка. Ну і електроніка. Нам легко поєднувати традиційне та сучасне.

Чи не вважаєте ви, що у двох стихій, музики народної та сучасної електронної, є щось спільне?

Андрій: Нам було цікаво поєднати ці різні речі у щось нове та цікаве. Мені, як музиканту, який уже відбувся, було цікаво знайти якісь нові грані, подолати інші горизонти. А звучання українського фольку завжди було для мене близьким. Хотілось зробити повноцінне проникнення природи однієї музичної традиції в іншу.

Галина: Ця квадратна музична структура електронної музики дуже гарно веде за собою, запалює. Я свого часу багато слухала Deep Forest, мені надзвичайно подобалось. А на різні музичні експерименти я взагалі йду легко.

Андрій: Ми довго робили наш спільний альбом, майже два роки; чималий час підбирали тексти, адже в українських піснях багато тужливих мотивів.

Галина: Я заспівала 30 пісень для Андрія і він відібрав з них лише 5.

Андрій: Це, напевно, пов’язано з долею нашого народу, бо більшість пісень депресивні, журливі, а мені хотілося цього уникнути.

Галина: А я фольклор зовсім не вважаю депресивним. В журливій пісні я уявляю, що я журюсь, і нічого страшного. Але різні люди по-різному сприймають, все ж.

То чи бачите ви спільні ниточки, які б пов’язували електронну музику та фольклор? Чому саме ця наспівана пісня добре накладається на саме цей електронний супровід?

Андрій: Це просто натхнення, воно йде нізвідки. Просто хочеться зробити от саме так, як відчуваєш, аби склалась якась загальна гармонія.

Галина: У мене є варіант відповіді на це питання. Автентика – вона, взагалі, не темперована, її неможливо міцно прив’язати до мажору чи мінору. От і з електронікою фактично так само. У неї неможливо визначити лад. Тому асоціація, яка виникає в якихось звуках в етніці, моментально народжує електронні асоціації. А далі все залежить від польоту думки та натхнення.