Богдан Бенюк в ролі Шрека Третього: «краще бекнути, ніж пукнути»

Визнані майстри мультиплікації зі студії DreamWorks впевнено продовжують ламати стереотипи про те, що сиквели і продовження популярних фільмів ЗАВЖДИ гірші від оригіналу. Цим мультиплікаційникам відома якась магічна формула, що дозволяє накопичувати касові збори, вимірювані сотнями мільйонів доларів. 17 травня в Україні відбулася прем’єра чергового їхнього продукту «Шрек третій». Це продовження мультфільму про доброго людожера та його чарівних і прикольних супутників. Окрім усіх звичних для стрічок цієї студії переваг, ця може похвалитися ще й якісною українською озвучкою, в якій головна роль Шрека дісталася Богданові Бенюкові.

Як і варто було очікувати, сценаристи знову закрутили цікавий сюжет навколо Шрека та Фіони. Він, звісно, в міру передбачуваний (якщо прискіпуватися), але в ньому переплітаються одразу декілька ліній, які насичені певними оригінальними деталями. Поштовхом до дії фільму стає смерть короля Закрайсвіття (саме так звучить в українському перекладі «Far Far Away»), короля-жаба, якщо бути точнішим.

Шрек відмовляється від престолу і відправляється на пошуки єдиного законного спадкоємця Артура, а в цей час такий собі Прекрасний збирає ватагу злодюг і відьом та намагається перешкодити сходженню Артура на трон. Паралельно відбуваються психологічні колізії між Шреком та Фіоною та між Шреком та Артуром. Словом, є за чим послідкувати і про що переживати.

Зовнішньо «Шрек третій» знову на голову перевищив попередників і просто вражає своїми яскраво і надзвичайно детально промальованими моделями – порівняно з теперішніми персонажами герої першого «Шрека» здаються просто вирубаними сокирою. На окрему похвалу заслуговують обличчя моделей – вони майже як справжні, а міміка взагалі викликає захоплення (режисер, не без гордості за неї, постійно акцентує увагу на порухах облич персонажів). Цікаво, чим ще аніматори зможуть здивувати нас наступного разу?

Попри те, що «Шрек третій» – мультфільм, його ніяк не можна називати суто дитячим, DreamWorks орієнтується на всі вікові та соціальні категорії, і кожен знаходить у мультикові зрозуміле та близьке собі, чимало моментів апелюють до почуттів глядача, і романтичних, і героїчних, і сентиментальних, і усіляких інших. Щодо жартів, то більшість з них зосереджено навколо, так би мовити, фізіологічних особливостей людини – всі ці блювання, пуки і каки цілком можуть викликати відразу у декого з глядачів, тим більше в цьому «Шрекові» їх, здається, помітно побільшало...

Водночас для тих, хто помічає тонші засоби творення комічного, «Шрек третій» продовжив традицію попередніх серій – тобто фільм знову насичений стьобом і пародією над купою голлівудських фільмів та реалій життя, причому як на рівні окремих елементів, так і на рівні цілих сюжетних ходів та великих сцен. Похвальним слід назвати вміння творців мультфільму сміятися зі самих себе – це вони роблять в багатьох місцях, наприклад, аж двічі познущавшись над знаменитим милим котиком з благальними оченятами (з другої частини «Шрека»). Власне, джерела гумору та цілі сатири у «Шреках» можуть стати об’єктом справжнього наукового дослідження...

Це може прозвучати несучасно, але не можна недооцінювати виховної ролі «Шрека третього». Я не маю на увазі виховання дітей, або людської моралі чи чогось подібного. Просто будь-який масовий і популярний фільм, а тим паче такий масовий і популярний, справляє неабиякий вплив на свідомість і підсвідомість глядача. І це просто чудово, що в «Шреку третьому» постають з негативного боку та висміюються такі людські типи, як гламурна дєвучка, тупий підліток-приколіст, самовпевнений і самозваний герой-завойовник та інші, що вже давно стали звичними позитивними героями в Голлівуді. Натомість підноситься вміння побороти себе, зробити моральний вибір і взяти на себе відповідальність (в образі Артура) чи принади простого, природного життя (в образі самого Шрека) і т.д. і т.п.

– Якесь занадто подвійне враження, – каже на презентації фільму Ольга Сумська. – Дуже яскраво, але занадто багато агресії. Шокує, як вони шмагають одне одного. Але це сучасне бачення – жорстокість поєднана з лірикою і оптимізмом. Деякі моменти непередбачувані – це все американське почуття гумору. Нашими дітьми воно сприймається, а таким поколінням, як ми – вже ні. На жаль, в Україні не роблять такі мультики, бо немає грошей, але вчитись треба саме в цих режисерів. Моя молодша донечка Ганнуся, їй п’ять років, в бурхливих моментах навіть просила вийти, вона і самого Шрека боїться, бо він таке зелене страшко. Бенюк – супер. Якби мені запропонували озвучити Фіону – я б погодилася. В фільмі багато сленґу і це надзвичайно добре.

Ну і останнє, що не можна не відзначити – мультфільм вийшов в Україні одразу ж в українському перекладі, який хоч і не позбавлений вад, але загалом справляє вкрай приємне враження, десятикратно підсилене чудовою дикцією українських озвучувальників.

«Шрек третій» – байдуже, що «третій» і комусь він уже міг набриднути – вартий того, щоби його подивитись. А тому, приємного всім перегляду!