Гражданинъ Топинамбур: На штурм овочевих відділів! Ексклюзивне інтерв'ю нашому порталу
"Гражданинъ Топинамбур" – явище на українській сцені досить нетрадиційне і андерграундове, але, притому – запальне і яскраве. Кожен свій концерт «топінамбури» перетворюють на шоу, закінчуючи свої виступи з десятком нових поціновувачів. Тому, кожне місто, куди не приїздять «топінамбури» – відразу перетворюється на яскраве шоу, з морем сміху і танцями, яке творять не тільки артисти, але й глядачі. Не обійшлося без цього і 6 вересня в "Бочці Пивній", де гурт феєрично відзначив своє повернення до Києва після 1,5 річної перерви.
Після виступу вокаліст гурту Роман та барабанщик Андрій погодилися на інтерв’ю нашому порталу.
Хлопці, розкажіть про Топінамбур. Звідки він взявся і скільки існує?
Андрій: Взагалі-то, це – овоч, що росте в землі. Існує досить довго, з моменту відриття його суспільством. Нажаль, точну дату цього відкриття ми назвати не можемо.
Роман: Якщо ж питання про колектив, то ми були-були і, чесно кажучи, вже підзабули, коли виникли. Ми просто робили рок, робили, а потім якось «обробилися» цим роком, і почали нести його в народ. Існування колективу відліковується з кінця дев’яностих-початку двотисячних. До нас, правда, в цьому гурті грали ще якісь люди. Яких, чесно кажучи, ми навіть і не знаємо.
Інтернетом блукає ваше демо, на якому ви співаєте українською. Що змінилося з того часу?
Роман: Коли ми починали робити рок, то нам відразу сказали, що цей рок повинен бути україномовним. Ми спробували, але в нас якось не дуже гарно вийшло.
Андрій: Раніше були певні люди, не можемо назвати їх імена, які обіцяли нам великі перспективи, якщо ми будемо виконувати український рок. Тепер же ми вільні і незалежні, тож можемо писати пісні будь-якою мовою. В тому числі і українською.
Звідки у гурті узявся Боббі?
Роман: Боба ми знайшли на вокзалі. Він їхав в Румунію, його дідусь був тамошній циганський барон і щось йому там залишив, як йому розповіла його мама.
Андрій: А мама у нього українка. Чи болгарка...
Роман: Взагалі-то, про маму його нам мало відомо.
Андрій: Так от – він нам сподобався. І зовнішньо, і внутрішнім світом, безперечно. Спочатку він до нас часто приїздив, і так потрапляло, що на гастролі. Особливо, коли вони були на Західній Україні (Яких у нас, насправді, буває дуже мало. Невідомо чому). Ось так і зараз їздить і виступає з нами, а при першій нагоді їде до Румунії.
Роман: В цьому плані він у нас – справжній патріот! 
Де вам більше подобається виступати – на великих майданчиках чи в маленьких залах? І де, на вашу думку, краща публіка?
Роман: Подобається і там, і там. Абсолютно різна специфіка виступів. В тому числі, і в плані оплати та квитків.
Андрій: На великих open-air’ах, коли багато людей і всі вони, кричучи і танцюючи, підтримують, то створюється дуже класна атмосфера, коли хочеться викладатися по повній. В маленьких же залах все навпаки – тут можна когось «вщипнути», контакт з глядачами ближчий.
А як самі глядачі відносяться до вашої творчості?
Роман: Знаєте, ми самі досить неоднозначно до неї відносимося. І, якщо все позитивно – це дуже радує. Бо, буває, що можуть і з нерозумінням віднестися. Люди ж приходять відпочити – всі культурні. Тому ми обов’язково вибачаємося перед глядачами за наш виступ. І, користуючись можливістю, відразу хотіли би у вас вибачитися за це інтерв’ю, якщо ми щось не так говоримо.
За роки роботи у вас скопилося вже достатньо матеріалу. Коли думаєте видавати платівку?
Роман: Ми вже не думаємо – більше того, ми записуємо платівку. Зараз ще вирішується питання про її видання.
Андрій: Це буде повноцінний компакт-диск з назвою нашого колективу. На ньому буде 14 треків, і він найближчим часом зявить в музичних магазинах та в овочевих відділах гастрономів.
Роман: Я тут бачив, що в овочевих відділах гастрономів і супермаркетів всіляких, продають компакт-диски різних гуртів, таких, як гурт «69», гурт, а точніше, виконавиця... Ну ця, зі скрипочкою...
Андрій: Асія Ахат.
Роман: Так, Асія. Чи Таїсія...
Андрій: І, безперечно, Ванесса Мей.
Роман: Так, звичайно що. Тож нам хотілося б, щоб і наш реліз продавався таким чином, на касах. Думаю, від цього продажі виростуть і диск стане платиновим в супермаркетах.
Стосовно відео кліпу. Чи є якісь концепції, і на яку б пісню вам хотілося б його зняти?
Роман: А ви підходьте до нас з конкретною пропозицією, і ми її роздивимося. Бо менеджер наш сказав нам – займайтеся роком і не **іть мені мізки. Ну, може так він і не сказав, але мав на увазі саме це.
Андрій: Тож про кліп ми навіть поки не задумувалися.
Андрій: Тут столи деревяні, а там – трохи видовжені і пластикові. Роману більше сподобалося там, а мені – тут. Хоча, не виключено, що через п’ять хвилин наші думки зміняться.Роман: А якщо відкинути жарти, то можемо сказати, що в цих закладах нам виступати дуже приємно. Бо люди, що приходять в дані заклади, не тільки займаються поїданням якихось наїдків чи розпиттям якихось напоїв, але й приймають участь у створенні музичної атмосфери.
Останнє питання: коли очікувати ваших наступних концертів, і коли ще раз чекати в Києві?
Роман: Сподіваємося, що це все буде ще цього року.
Андрій: І самим найближчим часом.
На цих словах, хлопці, як два чеширських кота, розчинилися в повітрі, залишивши по собі лише посмішки.
Нам залишається лише побажати хлопцям ще більше драйву в подальших виступах Україною. І, безперечно, чекати наступного концерту!
