Хмельницький фотограф-мандрівник відкрив свою виставку

Протягом ще двох тижнів триватиме виставка світлин хмельницького фотографа Андрія Вітера. Його фотографії можна переглянути у кав'ярні «Ваніль», що у Хмельницьку.
Приводом для особистої виставки Андрія стала не лише кількість фотографій, які він зробив чи бажання їх показати, а й те, що буквально днями хлопець повернувся з навколосвітньої подорожі.
- Всі ви, напевно, впізнаєте і цю майку, в якій я сьогодні одягнутий, і ці джинси, і ці сандалі, – так Андрій розпочав презентацію своєї виставки у «Ванілі» 30 травня. – Ви бачили фотографії мене у цьому одязі на моєму сайті, де я писав блог з подорожі.
З України півроку тому Андрій вирушив до Іспанії. Звідти летів до Домініканської республіки, потім до Джамайки, Куби та Панами. Відвідав Андрій також Галапагоські острови, Еквадор, Перу, Болівію, Чілі, Аргентину та Бразилію. З Південної Америки хлопець вирушив до Нової Зеландії. Звідти – до Австралії. Потім мандрівник вирушив до Таїланду та Індії. Звідти повернувся в Україну. Таким чином Андрій об'їхав земну кулю по колу. Подорож зайняла півроку. Увесь цей час мандрівник записував враження від подорожі на власному сайті www.viter.com.
«Итак, я уже третий день на Джамайке. Впечатления пока что протиречивые, – читаємо на сайті у записі «Кінгстон». – Белого человека здесь я могу увидеть только в зеркале, что собственно говоря и напрягает. Хотя, я разговаривал с местными, они говорят что в столице белых не густо, а вот на пляжах там туристов хватает.» Свій блог Андрій навмисне вів російською, щоб його могли прочитати друзі та інші відвідувачі сайту не лише з України, а й з інших місць.
Часто мандрівник розвінчував стереотипи про різні країни у тих, хто читав його блог. «Переместился на континент и пересек экватор. Нет, ну вот я бы никогда в жизни не подумал – что буду на экваторе и буду там МЕРЗНУТЬ! – пише Андрій у записі про перетин ним екватора. – Погода очень сильно напрягает – поэтому завтра постараюсь купить билеты и улететь на Галапагосы.»
Траплялися з Андрієм під час подорожі і кумедні історії. «В автобус стоит очередь китайцев... и все в кепочках одинаковых... у мужиков панамы, а у женщин кепочки-колокольчики... стоят все такие одинаковые, и китайца от китаянки можно отличить только по кепочке, – пише Андрій про свою мандрівку в загублене місто Мачу Пікчу. – Пристраиваюсь я к ним, там индеец на входе спрашивает меня, или я с группой. Я пытаюсь скопировать дурацкую улыбку китайцев, улыбаюсь и говорю: «А си-си». Мне еще раньше говорили что для индейцев все белые на одно лицо, но я не верил. Захожу в автобус, сажусь спереди. Тут меня китайцы начинают спрашивать, сколько ехать и т.д... ну а я им рассказываю все, что только что сам выведал у охранника. Вообщем, весь автобус подумал что я гид.»
На презентацію виставки та вражень від подорожі Андрій запросив тих друзів, хто підтримував його під час поїздки. Найбільшу підтримку відчував від подруг Ірини та Валентини. Аби подякувати їм за це, підготував подарунки. У кросівки, в яких подорожував, посадив квіти і подарував дівчатам під час презентації.
– Валя, якби не ти, я б повернувся назад додому ще з Бразилії, – вдячно говорив Андрій подрузі.
Гостям, які приїхали здалеку, Андрій подарував плакати зі своїх фотографій. Їх отримали хлопці, котрі познайомились з мандрівником вже власне під час презентації. Михайло приїхав до Хмельницька з Ростова-на-Дону, а Володя – з Полтави.
– Я лише зараз познайомився з тобою, але вже давно читав твій блог, – захоплено говорив Михайло. – І коли я думав, їхати мені сюди з Ростова чи ні, я згадав тебе. Адже ти залишив усі свої справи і на півроку поїхав у подорож. Тому я також відклав свої справи і тепер я тут.
Вечір продовжився у хмельницькому клубі «Табу». Там, на приватній вечірці дівчата дефілювали у майках, які для Андрія розробила подруга-дизайнер. На кожній майці – фотографія з подорожі Вітра, роздрукована на тканині.