Ірена Карпа вдруге готується стати мамою

Ірена Карпа, письменниця і вокалістка гурту «Qaрпа», разом зі своїм чоловіком, американським бізнесменом Норманом Хансеном, очікують другу дитину. Торік у серпні, у одній із німецьких клінік, у подружжя народилася донечка Корена Джіа, яку пара зачала у Гімалаях. Наприкінці осені новоспечені батьки знову вирушили у Непал – знімати пост-родову депресію, а повернулися – із доброю звісткою про ще одне дитя. Зараз Ірена на шостому місяці вагітності. Жартує, мовляв,якщо і цю дитину зачали в Гімалаях, то варто кілька років туди не їздити. Каже, сміливості зачати другу дитину найближчих кілька років їй би не вистачило, але діти про батьківські страхи не знають і планують себе самі…

 – Ірено, як змінилося твоє життя з появою у ньому Кори Джі? 

 — З’явилася відповідальність і додаткові приводи для радості. От саме зараз в нас «інтелектуальне» заняття: я дурним голосом співаю їй оперні арії впереміш з іспанськими болеро, а вона регоче, – ділилася враженнями Ірена Карпа. – Ну, і кого би ще так тішило потягати мене за ніс чи шнурок на сукні? І хто б мене ще так безборонно ганьбив своїми ультразвуками? Аж її тато мусив терміново летіти на ту мою ділову зустріч в кафе, куди я, наївна, взяла цього ангела, робив «поліцейський розворот» і рятував відвідувачів і мою колегу від армагеддону. Коротше, все як у всіх: дитя забирає енергію, воно ж і дарує енергію.

 – Кілька місяців після народження Корени Джіа ти знову подалася в Непал. Поїхала знімати пост-родовий стрес?  

— У нас тоді з чоловіком грянули наші хепі-бьоздеї, тож де, як не в горах, їх було святкувати? Якщо чесно, період справді був важкий, і сильно поважчали наші дупи — якби не подруга, з якою я обіцяла поїхати разом в подорож ще 100 років тому, ми б тоді так і затупили в Україні. А так вирушили, і всю пост-родову депресію мені зняло, як не було. Гори лікують: 150 км пішки, нуль туристів по дорозі, перевал на висоті 5200м, перетин кордону анексованого Китаєм Тибету і сало, засолене мамою на голодний день. Добрі друзі в команді, манюній лаптоп і блокнот для роботи, ну й найкращий в світі чоловік з його цілодобовою службою підтримки. Назад повернулися повні сил. І не тільки сил, а ще й з сестрою чи братом для Кори в мене під серцем.

 – То з ти з Гімалаїв приїхала неочікувано вагітною? Мама, певно, в захваті? 

— Та я ж якраз і дізналася саме в Катманду, що знову вагітна. Справді, біля відомої на весь світ ступи Буданат, ми там жили. Бо то не просто святе, а єдине тихе місце у тамтешній столиці. Спершу я не повірила тестам, вже потім на рідних теренах уточнила. Звісно ж, початкова реакція була — шок. Та потім звиклася з думкою. Я от завжди сама хотіла мати близнюка. А тут у Кори буде, ну, з різницею приблизно 11 місяців, якщо все буде окей. Мама голосно сміялася (я аж образилась), а бабця сказала, що поможе мамі його чи її доглядати, а Кору залишать мені в Києві (отак от всьо за нас порішали). Про ім’я ще не думали, тут і так Карму Корою всі називають, і навпаки, а Нормана я раз назвала Карманом. Розвелося бусурманів. Хіба Свєтою назвати, чи Льолею, щоби як в людей. Хоча ні, зараз всі дружно називають дітей Софіями та Данилами. Гарні імена, але, боюсь, коли ті малі повиростають, буде їй як Лєн і Саш навколо.

 – Народжувати знову втечеш за кордон? 

— Скоріш за все, так. Для мене це чергова подорож, та ще й із перспективою повернення з «сувеніром».

– Діти – це чудово, але ж у зв’язку з ними в тебе поменшало концертів. Не страшно? Звісно, ти з’являєшся на громадських акціях — то на захист мови, то тварин від садистів-труїтелів захищаєш, тебе завжди видно і чути, але шоу-бізнес – діло слизьке...

 — Концертів поменшало не через дітей. Я просто не хочу більше виступати зі старим матеріалом, і поки не буде цілком готова наша нова програма, я на сцену ані пальцем. Виняток лише раз зробили для благодійного концерту. Та й, на щастя, я не поп-пєвіца, що мусить безперервно мелькотіти перед публікою, як не демонструючи нові губи, то новий лак на нігтях, аби лиш її нагло не забули. У нас музика доволі складна. А головне — на диво притомні слухачі. І практично без рекламних кампаній, дивним чином до них додаються нові люди, котрі вперше нас почувши, приходять іще й ще. Треки з нового альбому ми поки не виставляли ніде. Тільки дещицю нових пісень грали на акустичному концерті. А щодо громадських акцій — це частина життя приватного. Мені не байдуже, в якій країні ростимуть мої діти, якою мовою будуть говорити і що бачитимуть довкола. Я не хочу, щоб вони росли серед рабів, котрі дивляться в рота Москві і абсолютно байдужі як до майбуття власної держави, так і до страждань беззахисних звірят.