Карпатіяни: Повернення блудного сина

Кілька років тому «Карпатянів» можна було чути і бачити на різноманітних імпрезах. Відчувалося, що на нашій сцені є небанальний гурт, який розвивається і привертає до себе все більше уваги. Незабаром він зник... Як виявилося, хлопці зовсім не збиралися позбавляти своїх шанувальників та просто любителів фольку можливості насолоджуватися музичними експериментами гурту.

«Карпатяни» просто пішли в короткочасну творчу відпустку, аби обдумати старі помилки і таки переконатися, що вони далеко не все сказали світові. Зараз «Карпатяни» на підйомі – готують оновлену програму, адже музикантів вже давно чекають в столичних клубах. Попри щільний репетиційний графік вокаліст колективу Валерій Гладунець погодився нам розповісти, як все було і що буде попереду.

- Дійсно, ми з’явилися на хвилі, коли було необхідно підтримувати етнічний рух, який на той час набував широкого розмаху. – каже Гладунець, - 4-5 років тому в Україні відбувалися дивовижні речі в галузі популяризації справжньої української культури. З’явилися люди, які показали, що справжня українська культура це не лише Хор Вірьовки, деградований совком театр ім. Івана Франка та ювілейні концерти Поплавського. Знімаю шапку перед «Арт-Велесом», який тоді майже регулярно робив фестиваль «Київська Русь». Вагомий внесок в цей процес вніс театр «Дах» зі своїми постановками. Зокрема, вистави «В пошуках втраченого часу» та «Кам’яне коло», де брали участь фольклорні ансамблі «Божичі» та «Древо». То був фурор, якого «Дах» і сам Влад Троїцький не очікували. З таких найперших кроків в українській культурі почалося відродження чогось, що запалювало в нас вогонь і підтримувало починання таких колективів як «Карпатяни». Паралельно Олегу Скрипці прийшла ідея започаткувати фестиваль «Країна мрій». Для багатьох це був ковток свіжого повітря, шлях до розуміння автентики та переосмислення українських традицій. Згодом почали з’являтися інші проекти, яки брали за основу творчості фольк. Можу сказати, що це хороші гурти, але їхнє розуміння справжньої музики дещо не відповідало поглядам «Карпатян» і вони були більш зручними ніж ми для знаходження компромісу в шоу-бізнесі. З часом потреба в нас зникла.

- «Карпатяни» вирішили, в першу чергу, залишатися самими собою?
Так, це дуже важливо. Розумієш, я не звинувачую в нашій кризі певне коло осіб абощо. Найперша причина нашого відходження в тінь це ми самі – «Карпатяни». Кожен з нас має свої гріхи – лінь, марнославство, звичку в першу чергу бути «лабухом», а не артистом. Крім того - недосвідченість в менеджменті, незнання елементарних правил шоу-бізнесу і т.д.

- Коли припинилися репетиції – було відчуття, що Карпатяни більше не зберуться?
Дякувати Богу, ми - одна родина, одна команда. В нас багато за плечима спільного досвіду, ми з хлопцями завжди підтримуємо контакт, допомагаємо один одному. Крім того, ми добре усвідомлювали, що маємо ще дуже багато сказати світові.

- Учасники гурту, судячи з ситуації, швидко знайшли альтернативу «Карпатянам» – ти повністю віддався «Божичам», решта хлопців так само знайшлися в інших проектах.
Ой, я крім «Божичів» і «Карпатян» маю ще купу справ. Скажімо, величезний мистецький проект «Етноеволюція». Займаюсь педагогічною діяльністю. Зараз збираю до купи свій власний гурт «Варйон». Ще маю поповнення в родині – донечку Марію. Щодо решти хлопців, то вони теж не сиділи і не сидять без діла. Охрім (Сергій Охрімчук, скрипаль гурту – авт.) грає майже кругом від Руслани і «Океану Ельзи» до «Ред Карделю». Талановиті виконавці епічної пісні Юрко Фединський і Тарас Компаніченко – мають гурт «Хорея козацька». Сашко Новіченко – басист «ДримбаДаДзиги». А барабанщик Юрко Захарчук грає у «Вогнесміху», «Юркеші». Я, навіть, всього про хлопців не знаю. Всі дуже зайняті в музиці.

- Довга перерва вплинула на власне творчий підхід, бачення майбутнього результату? Словом, змінилася музика «Карпатян» після відродження?
По-перше, я б не сказав, що ми померли, а потім відродилися, як фенікс з попелу. Просто ми працювали з деякими перервами і з деякими кризами. Як я вже говорив – ми трохи відійшли в тінь. По-друге, я не вважаю, що перерва була довгою. І я не відчув, якихось змін в творчому підході. Хіба в подальшому буде більше драйвових настроїв в музиці. Єдине, що б дуже хотілося змінити, то це ім’я гурту гурту. Свого часу через невдалий хід нашого колишнього менеджера, назва «Карпатяни» була дискредитована. Тому ми з хлопцями плануємо обов’язково змінити назву, хоча вона і приросла до гурту, і подобається нам. Зараз ми шукаємо гарний варіант, яки нам підійде.

- Те, що «Карпатяни» грають якісну і неординарну музику, яку важко загнати під шаблони стилю – факт. Чи не заважає така стильова розгалуженість зосередженості на конкретних музичних аспектах, вдосконаленню певних стильових прийомів?
Спробую зрозуміло відповісти. Скажімо, ми беремо автентичні твори і вивчаємо їх. Потім граємо у нашому баченні, тобто малюємо, як вміємо, нову картину. Тому виходить така розгалуженість, як ти кажеш. Бо кожен з нас досвідчений музикант і, без зайвої скромності, талановитий у своїй сфері. Взагалі, як на мене, все набагато простіше - ніякої зосередженості на стильових аспектах. Господь нам дав зробити ТАК і все, змішавши до купи наші знання, працелюбність, вміння і нарешті талант.

- Все частіше спостерігаю, як гурти, що працюють з фольклорним матеріалом намагаються бути максимально автентичними і водночас максимально сучасними. На прикладі Карпатян, можна сказати, що це цілком можливо...
По-моєму, інакше й бути не може. Я не винен, що в «Карпатян» так виходить. (сміється)