Головний європеєць

Про неї сперечаються не тільки з мистецьких, а й із політичних міркувань. Її фільми розколюють аудиторію на цілковито непримиренні табори. Вона вміє розважити глядача, так само як і шокувати його. Вона працює за все наше кіно разом узяте, бо, за великим рахунком, тільки про її фільми цікаво говорити.

Територіально — громадянка України, свої картини Кіра Муратова адресує глядачу всього Старого світу; водночас її кіно не уявити поза містом, у якому режисер живе останні 40 років. Без перебільшень, Україні пощастило і з Одесою, і з її іменитою мешканкою. Саме плідна присутність Муратової дозволяє говорити про існування у нас дійсно авторського, незалежного кінематографа. Протягом останнього десятиліття кожний новий фільм Кіри Георгіївни — «Чутливий міліціонер» чи «Захоплення», «Три історії» чи «Другорядні люди», «Чеховські мотиви» чи «Мелодія для Катеринки» — викликав якнайпильнішу увагу кіноманів і преси, спричиняв пожвавлені дискусії. Неоднозначність Муратової, поза сумнівами, — результат таланту, глибоко індивідуального хисту, різко відмінного від одноманітного ряду пострадянського кіно.

Неподібна ні до кого, Муратова водночас діє у кіні цілковито сучасно: це стосується і монтажу, і роботи з акторами, й історій, які вона розповідає. В її фільмах діють дивні люди і кояться дивні речі; але це — дивність, глибоко вкорінена у світовій культурі, споріднена з театром абсурду, з кінематографічною «новою хвилею», з високим авангардом в образотворчому мистецтві.

Муратова — наш головний кінематографічний європеєць. Бо мислить, працює, знімає цілковито незалежно — тобто по-європейськи. «Мистецтво на життя ніяк не впливає», — сказала вона мені в одному з інтерв’ю. Однак це той рідкісний випадок, коли дозволю собі не погодитися з нею. Мистецтво, майстерно зроблене, вистраждане, небанальне — це і є справжнє життя. І чим більше талановитих фільмів з’являється у цьому світі — тим кращим він стає.