Кличкам пропонували стати …бандитами!
В Україні стартувала світова прем’єра – документальна стрічка про легендарних українських боксерів Володимира та Віталія Кличків. Фільм уже побачили у США та Німеччині. Нині одкровення про життя братів від самого дитинства до моменту, коли обоє стали чемпіонами світу з боксу у важкій вазі, захоплює українців.
– Це історія звичайних хлопчаків, які просто мріяли, і втілили мрію в реальність, – повторює старший із Кличків Віталій під час презентацій фільму у різних куточках України. Молодший Володимир наразі готується до чергового поєдинку: 2 липня, у Гамбурзі, у нього бій із британцем Девідом Хеєм. – Це цікава життєва історія, де є падіння і злети, коли здається, що все скінчено, але знаходиш у собі сили йти далі. Якби мав можливість, то назвав би фільм «Немає нічого неможливого!»
ЯК ЦЕ БУЛО?
Режисер стрічки, німець Себастіян Денхардт, за кар'єрою братів став стежити лише з 2008-го, коли Віталієві та Володимиру вдалося одночасно стати чемпіонами світу з боксу у важкій вазі за версіями різних організацій професійного боксу. Не помітити такий успіх було годі. Відтак володар Міжнародної премії «Еммі» документаліст Денхардт протягом двох з половиною років супроводжував братів Кличків у Німеччині, Україні, США, Казахстані, Канаді, Австрії та Швейцарії.
– Знімальна група фактично жила з нами останні три роки! – зізнається Кличко-старший. – До того ж автори стрічки змогли знайти унікальні архівні кадри, про існування яких я навіть не здогадувався. Сподіваюся, картина нікого не залишить байдужим. Я спостерігав, як тепло зустріли прем'єру у Німеччині, близько тисячі кінотеатрів Європи подали заявку на показ. І я дуже хочу, щоб цей фільм сподобався українцям.
Усі кадри зроблені з першого дубля, жодних репетицій. Крім головних героїв, Віталія та Володимира, інтерв’ю дають батьки Кличків, друзі та супротивники по рингу. Є тут і відео та фото з домашнього архіву. Із трьох з половиною тисяч годин відзнятого матеріалу довелося залишити 117 хвилин. На прохання режисера, герої фільму відвідали навіть місця свого дитинства. Родина радянського офіцера Володимира Кличка постійно змінювала місця проживання, тож старший син Віталій з'явився на світ у Киргизії, а молодший Володимир – у Казахстані. Драматично спостерігати за сюжетом у київському будинку, де жили Клички. Нині цей дім – суцільна руїна. Саме тут вони довідалися про аварію на ЧАЕС. У ліквідації катастрофи брав участь батько Кличків, через що згодом захворів на рак. Торік його не стало…
НЕВІДОМЕ ПРО ВІДОМИХ. МАЛІ КАРАТИСТИ
Стрічка «Кличко» – не про бокс, а про те, як брати йшли до успіху. Виявляється, ще в дитинстві вони захопилися бойовими видами мистецтва. Тоді кумирами чи не усіх радянських хлопчаків були Чак Норріс, відтак – Арнольд Шварценегер.
– Ми з чоловіком і не мріяли, що наші діти будуть боксувати, – зізнається у фільмі мати Кличків, пані Надія, яка вперше давала інтерв’ю на камеру. – Пригадую, якось прибігла стурбована мама одного хлопчика, мовляв, ваш син набив мого Сергія. Віталій тоді у клас третій ходив. Кажу: «Віталію, попроси вибачення!» А він: «Я його по-справедливості!» «Причина?» – запитую. «Він кинув мою шапку в калюжу. Я його попередив. Він другий раз кинув. За що й отримав».
– Я вчив синів, аби першими нікого не чіпали. Та коли їх образять, тоді мусять постояти за себе так, щоби вийти лише переможцями, – казав нині покійний Володимир-старший.
Пані Надія зізналася й у тому, що ніколи не дивиться боїв за участю синів, позаяк вельми хвилюється. Проте саме їй найпершій вони повідують про результати двобоїв.
ДО АМЕРИКИ, ЯК НА МІСЯЦЬ
Віталій згадує, що хоч певний період види бойового мистецтва були заборонені у Радянському союзі, та вони всім двором перевдягалися на каратистів, старалися розбити всілякі дошки… Врешті підпільно тренувалися у лісі. А коли бойові мистецтва офіційно дозволили, то невдовзі Віталій став чемпіоном України, а відтак Радянського союзу – з кікбоксингу.
– Згодом отримали запрошення до Америки виступити проти їхньої збірної, – згадує Віталій. – Усе наше дитинство нам «промивали мізки», як усе погано в Америці. Але політ туди став для нас польотом на Місяць. Я був у захваті! І нічого не розумів. «Тату, але чому ми слухаємо неправду багато літ, адже Америка – чудова країна?!» – сказав я батькові після приїзду. На що почув: «Ні, це спеціально для вас вибрали місце з метою пропаганди. Насправді Америка – жахлива...»
Унікальні кадри цієї американської поїздки знайшли у Флориді, у підвалі одного зі старих знайомих Віталія. На ній знято цей перший приїзд до США наприкінці 1980-х. У стрічці видно, як радянській підліток, уперше скуштувавши кока-колу, каже, що міг би випити її ціле відро!
ЕЛАСТИЧНІ, ЯК ПАНТЕРИ
Коли настали 1990-ті, не стало ні законів, ні правил, ні принципів. Багато спортсменів подалися у рекетири. Запанував бандитизм. Віталій зізнається, що їм з братом пропонували, але заробляння легких грошей – це не шлях Кличків. Вони далі тренувалися.
Один із друзів братів згадує, як 1993-го, на одну з популярних столичних дискотек Клички приїжджали на модній тоді «Ладі», у спортивних костюмах і йшли по залу, як пантери: всі дівчата лише охали. Вони йшли не танцювати, а грати в боулінг. Ними захоплювалася уся молодь!
За час спортивної кар’єри братам довелося пережити й гнітючі поразки, після яких, здавалося, уже не піднятися. Але справжні чемпіони – ті, що побували в нокауті і спромоглися взяти реванш.
Несподіваним виявилося і те, що брати-бійці не завжди йшли до вершини пліч-о-пліч. Німецький документаліст розповідає, що Клички вісім (!) років не тренувалися разом. Причина: сварка. Володимир не любить критики, а старший брат собі її дозволив. Щоправда, недавно боксери відновили спільні тренування.
ПРО БРАТА – ВІДВЕРТО
Володимир: «Віталій ще дитиною любив багато експериментувати. Якось знайшов протитанкову міну, присунув додому і сховав у батька під ліжком. За це йому довелося платити ременем по задниці».
Віталій: «Мені було шість, а Вовчику рік. Це була велика відповідальність: куди б не йшов, скрізь брав молодшого брата. «Не будь таким нав’язливим, Віталіє, я сам усе знаю, – каже тепер мені Володя. А я йому: «Знаєш, колись ти був малим, батьки доручили мені за тобою приглядати. І це завдання ще не відмінили».
Володимир: «Віталій боєць у душі. Він ним народився. А я – став».
Віталій: «Володимиру подобається, коли його хвалять. А я люблю критику, бо вона показує шлях до досконалості. Пам’ятаю, на зборах спостерігаю спаринг. Володимир був у не найкращій формі. Але тренер його хвалив. Я не втримався, мовляв, це жахливо, чому ви його хвалите? Тоді ми з братом посварилися…»
Володимир: «Віталію завжди треба вставити свої п’ять копійок. Тоді ми вперше в житті один на одного накричали».
… Брати Клички присвятили фільм про себе батькові генерал-майору авіації Володимиру Кличку. А маму завірили, що заради її спокою ніколи не битимуться один проти одного.
***Тренери та друзі про Кличків: «Таких важковаговиків, як Клички, в історії боксу ще не було. Це найінтелектуальніші боксери у світі! Усіх боксерів нашої епохи вони перемогли. Що ж їм тепер робити? Їх часто називають близнюками, та вони різні. Віталій, якщо ставить мету, то йде до неї напряму. А Вова вміє «лавірувати». Віталій – це камінь. А Володя – глина. Віталіка важко було чогось навчити, поки відточиш… А Володю легко було зліпити, але боялися, щоби хтось не обпік, бо міг розсипатися… На рингу вони – як стихія. Один із них завше брав реванш за другого…».
