категорії: подорожі стаття

Крістіанія – втрачений рай у казковому королівстві

теґи: Данія, Крістіанія

Christiania

Столиця Данії Копенгаген багато кому здається казковим містом: старовинні вулиці й будинки, вежі з годинниками, парк атракціонів і Різдвяний базар, безліч магазинів з іграшками, духмяною випічкою чи солодощами, різнокольорові фасади, старий замок у красивому парку, чарівні канали, скульптури героїв казок Ганса Крістіана Андерсена, зокрема – Русалонька. Однак надзвичайно велика кількість туристів прагне потрапити у Крістанію – півострів, що називають втраченим раєм.

Крістіанія виникла у 70-х роках минулого століття, коли мистецьке угрупування хіппі самозахопило територію колишньої військової бази. З тих пір Крістіанія є сквотом для митців і планокурів, адже саме тут знаходиться квартал зелених ліхтарів – єдине місце в Скандинавії, де можна легально придбати маріхуану та «космічні» кекси.

Цегляні будинки і порепаний асфальт Крістіанії нагадують будь-яке провінційне українське містечко або Київські соцмісто, ДВРЗ та корпуси Київської фортеці. Більшість споруд тут знаходяться у занедбаному і незадовільному стані. Переважна частина мешканців (приблизно 800 осіб) проживають у маленьких приватних будинках, дуже схожих на ті, що зустрінеш в українському селі, або на старі дерев’яні дачі на Київських Осокорках або Русанівських садах. Фасади будинків розмальовано графіті на різноманітну тематику.

У Крістіанії діють свої закони: тут заборонені автомобілі, фотографії та поліція (яка все одно час від часу з’являється – навести лад). Мешканці торгують сувенірами, власними виробами та проводять різноманітні перформанси. На території сквоту діє кафе під відкритим небом, де готують смачні гамбургери. Територія кафе нагадує місце для молитви з різноманітними ідолами. У Крістіанії є також галереї та критий скейт-парк. Майже усюди панує запах коноплі.

Сюди навідуються школярі, щоб прогуляти уроки, покурити «план» та покататися на скейті; нелегальні мігранти, щоб покурити «план» та переховуватися від агентів міграційної служби; туристи, щоб покурити «план» та просто побачити сквот на власні очі; грабіжники та кишенькові крадії, тому що сюди навідуються туристи; злочинці, тому що тут торгують «планом» і ця територія є ласим шматком.

Як на мене, Крістіанія не є втраченим раєм, це – невдала утопія, яку рано чи пізно закриють, мешканців переселять і встановлять тут загальноприйняті правила й закони.