Бельгійські асоціації

Бельгія – це не лише країна, а й світогляд, і спосіб життя. Бельгійці здебільшого – розкуті космополіти, справжні фріки, така собі противага педантичним німцям чи скандинавам. Пересічний бельгієць понад усе цінує свободу особистості, йому подобається вирізнятись, бути не таким як усі. Не таким пихатим як британці, не таким гламурним як французи. У ставленні до релігії бельгійці іронічні, у ставленні до сімейних стосунків – максимально ліберальні. Достатньо згадати, що Бельгія – друга після Нідерландів країна, в якій почали реєструвати одностатеві шлюби, а пісуари тут кріпляться безпосередньо до стін собору (собор св. Катерини в Брюсселі), відтак кожен бажаючий має змогу (і, що важливо, право) помочитися на храм.

Бельгійці, звичайно, заможніші за українців. Ціни на певні категорії товарів та послуг (нічліг, одежа, окремі продукти харчування, обіди та пиво у кнайпах) майже ті самі, що й у Львові чи Києві, от тільки середня заробітна платня – вдесятеро вища за українську. Порівняно дорогим є транспорт, особливо залізничний, однак, враховуючи сервіс і якість послуг, ціну можна вважати виправданою (чого не скажеш про Україну).

Не можна не згадати про пиво – один із символів країни. Пиво тут люблять настільки, що на кожному хуторі є пивоварня зі своїм, неповторним і древнім, рецептом приготування популярного хмільного напою. Часто можна зустріти написи на вікнах кнайп «100 сортів пива» (і це рідко буває неправдою), а в супермаркеті очі розбігаються від різноманіття :). Бельгійське пиво мало нагадує українське: густе і хмільне, воно, тим не менш, п'ється легко та чудово смакує. Бельгійська пивна культура передбачає ретельне слідкування за дотриманням рецептури і головною метою ставить оригінальний смак і натуральність сировини, тоді як українська «спеціалізується» на градусності й високому вмісті консервантів.

Столиця Бельгії Брюссель у мене найбільше з європейських міст асоціюється з Києвом. Еклектика – перше, що впадає в очі. «Brussels is ugly, and we love it», – говорять місцеві, натякаючи на Брюгге, бельгійський аналог Львова, з казковими будиночками та кнайпочками у безмежній кількості. Впевнений, багато хто у Львові вважає Київ потворним (і небезпідставно), а я вважаю, що атмосфера міста складається не лише з будиночків та кнайпочок, тому жити в Києві та Брюсселі веселіше, ніж у Львові та Брюгге. Двоє останніх найкраще підходять для алко- та секстуризму (перепрошую, романтичної подорожі), а для життя – не надто. Звертаючись до термінології популярного британського фільму, Bruges is a shithole :)

Втім, на цьому паралелі між Брюсселем та Києвом не закінчуються. «Під боком» у Брюсселя є Париж, великий і пафосний (брюссельське метро достоту подібне на паризьке, а ще тут є свій Нотр-Дам), у Києва є велика і пафосна Москва. В Брюсселі говорять французькою, але такою, що викликає посмішку у французів. Мабуть, це те саме, що російська у Києві. Втім, окрім французької є ще фламандська, де-юре офіційна, яку всі знають, але якою, як і в Києві українською, соромляться говорити. До всього, купа приїжджих зі своїми суржиками та діалектами, а поліція в Брюсселі, так само як наша, не володіє англійською :)

Я не шукав асоціацій навмисно, вони прийшли самі собою. Звичайно, відмінностей набагато більше. У Києві немає такої кількості магазинів, київські кнайпи примітивні, музеї – вбогі, та й до моря з Брюсселя – трохи більше години на інтерсіті. Хоча – хто знає – можливо і в Україні одного дня їздитимуть інтерсіті без сердючок і плацкартних вагонів.