«Криголам» – ще один підводний човен в степах України*.
Ось вам до уваги один музичний колектив, який уже понад двадцять років не нав'язливо і, вибачте на слові, «безпонтово» творить потенційні хіти для наповнення вітчизняного етеру. Звісно, оглядач, який стоїть обабіч цього етеру, може резонно зауважити, що, мовляв, «де? хіти? не чув!». Тільки в тому й біда його, бентежного, що збоку і не видно, і не чути (як реве ревучий). Але, досить знеструмити офіційні джерела теле- та радіомовлення, поринути у туманний і прохолодний простір музичного, уже згаданого на початку, етеру, як неодмінно помітиш і таки ощасливишся від знайомства з ним. Воістину, хто має вуха, той почує. Тож знайомтеся, його величність – «Криголам». (оплески)
Гурт у своїй дискографії не має жодного офіційного видання. Не їздив у все (пів-, треть-, чверть-) українське турне. І навіть до телебачення не потрапляв. Та попри усі згадані недоліки продюсування-менеджменту, «Криголам» на сьогодні є (і назавжди залишиться) гуртом-легендою українського рок-ен-ролу. Такій відданості концептуальності і нонконформізму в історії вітчизняної музики мало прикладів. Криголам серед них.
На початку становлення курсу Криголаму були всілякі коливання між різними музичними течіями. Та поступово перепробувавши, і по окремості, і в купажах, усілякі жанри смикання гітарних струн (як то блюз енд рок-ен-рол, напів акустичний, майже баладний або фольковий мелос, та конкретний хардрок), з часом усе це перехвилювалось і зосередилось на тих таки струнах – нічого нового. І разом з тим нічого зайвого. Класика рокенрольного жанру: гітарашенька, басученька, барабашеньки**. Тільки зрідка, для масовки, з'являється у цьому тріо губна гармоніка. В записах, зроблених переважно наживо, це драйв і самовіддана подача рокенрольних мелодій з не менш рокенрольними текстами (особливо рекомендую для тих кому не до душі співана поезія). Усі пісні зрозумілі і про зрозумілі для всіх співвітчизників явища, починаючи від побутових тем і закінчуючи, братськими стосунками міжнародного рівня. Звісно не забули оспівати і соціальні, культурні, політичні, патріотичні, амурні ... явища. Можна було б написати коротко, типу «про жизнь», але тоді доведеться робити третю зноску під шансон і пояснювати, що як раз ним тут і не пахне, і це вже не наша галузь. Тому просто повторюсь: хто має вуха почує (хоча нині діючого президента це не стосується).
Минають роки. І все змінюється. І всі змінюються. І особливо відчутними стають ці зміни, коли торкаєшся якихось монументальних речей, як, наприклад, «…наш рокенрол» ( витяг з пісні «Подивись» з альбому «Крокодил – Чемпіон»).
Час, як ріка. По колу кружать пори року. А він пливе собі далі крізь товщу маскульту. Сказано ж бо – «Криголам».
– * – група САД мене випередила і вислів «підводний човен в степах України» забрала до себе на сайт.
– ** – дуже сподобалось мені вичитане на диску Абздольца, спиймайте це як цитату. Аналог є у пісні гурту ЧИЖ: ударник, ритм, соло и бас (Вечная молодость).
