Київський міжнародний кінофестиваль: в очікуванні свята кіно
Всі вже чули, що Київ має ще один регламентний кінофестиваль. Називається він просто – як торт, Київський. Так от, Ірина Гордійчук, голова відбіркової комісії фестивалю, себто, – людина, смаки якої формують програму заходу, заявила на прес-конференції: «Кожна поважаюча себе країна повинна мати свій кінофестиваль. «Молодість» – це молодіжний фестиваль, а нам потрібен фестиваль, що матиме стандартні рамки: фестиваль кіно, гарного кіно.» Слово «молодіжний», як ви помітили, тут вжито явно у зневажливому значенні – «недалекий, неповноцінний».
«Молодість», звичайно, – не бозна-що, та все-таки… І зрозуміло, що Київський фестиваль лише народжується, і що важко з нуля організувати таку подію, щоб одразу і «ах!». І, може, не буде тісно двом кінофестам в місті каштанів, хоча у світі прецедентів співіснування декількох фестивалів в одному місті не пригадаю. Але навіщо ж тоді потрібні ці «наїзди» телевізійної левиці Гордійчук? Нажаль, напрошуються підозри, що новий фестиваль буде не стільки мистецьким заходом, скільки заходом світським. Щоб статусні пани і пані Києва могли позначити власну причетність до культури, віддрукувавшись в фотозвітах з подій фестивалю, реалізуватися, як така собі «інтелігенція в законі». І подібними заявами організатори, здається, фільтрують аудиторію, окреслюють коло своїх майбутніх глядачів.
«Стандартні рамки» їх фестивалю – це пожираючий глянець середній клас у якості публіки і«заслужені» митці радянського розливу. Будинок кіно – давній заповідник «заслужених», десь як і театр Франка. І фестиваль цій громаді здався зовсім не для фільмів, а для червоної доріжки, стуку підборів і блиску сережок. Для того, аби розділити вечірнє повітря з собі подібними, десь зручно всією тусовкою відсидітися.
Дуже сподіваюся помилитись у своєму прогнозі. Однак, погляди на прекрасне у людей, які стоять за Київським фестивалем, хочеться назвати сформованими, але ніяк не прогресивними. Президент – Ступка, наш найнародніший і найталановитіший артист, майже український Міхалков, але, на щастя, аполітичний, перед яким весь бомонд просто-таки мліє. Журі: Зануссі – тонкий, буржуазний автор, фільми якого фактично і є планкою можливостей програми Київського; Івар Калниньш – просто радянський Мікеле Плачедо; Руслана Писанка, яку модно називати секс-символом українського телебачення, – акторка! Ви хоч один її фільм згадаєте? От і мені крім інтерівської погоди в 90-х вона нічим не дорога. Генеральним продюсером фестивалю буде Федір Крат, який раніше був організатором теплохідного фестивалю «Золотий Бриг» – ще одного місця кінематографічних вечірок, де саме кіно, напевне, було не більш, ніж тупим фоном, який захід, нібито, популяризував. Президентом того фестивалю також був Ступка, до речі. «Концепція теплоходу» – ідеальна для подібних заходів. Самі знімаємо, самі дивимося, самі нагороджуємо. Без зайвих людей і без зайвої критичної думки – навіщо псувати свято.
При цьому теоретично в програмі конкурсу Київського фестивалю цілком можуть бути прегарні фільми, хоча здалеку ентузіазму вона, все ж, не викликає. Позаконкурсна секція покращити репутацію заходу також навряд чи зуміє. Ретроспектива турка Джейлана з трьох його останніх фільмів, давно викладених на торрентах – не смішіть. Більш, ніж символічно, що головною подією фестивалю намагаються зробити новий фільм Гріневея. Гріневей – великий художник лабораторного кіно, останні роботи якого, щоправда, вже не вписуються в його терапевтичні мистецькі концепції.
Україну на фестивалі представлять молода Віра Яковенко і режисер «Мухтара» Володимир Тихий. Фільми, звичайно ж, про бізнесменів – інших професій у нас немає… Схоже, територія мертвих фільмів – вже не тільки вітчизняні телеканали.
Отож, схрещуємо пальці і йдемо на фестиваль. Якщо його фільми не подивимося ми – їх не подивиться ніхто.
якщо "Молодість" – це молодіжний фестиваль то я – Дєд Мазай. небагато можна очікувати від організаторів, що верзуть таку нісенітницю. фестивалів можна заснувати хоч десять, але краще звичайно один. хороший. сумніваюсь, що схочу піти(
Молодість це фестиваль виключно дебютних фільмів (окрім ретроспектив), а дебюти зазвичай відбуваються в молодому віці)))
Хоча фестиваль дійсно важко назвати молодіжним, зважаючи на кількість офіціозу і кон'юнктури, а також самозванних світських вельмож на розфуфирених церемоніях відкриття і закриття..
А щодо Київського фестивалю, то тут очевидні цілі, які переслідує всюдисущий Ступка, і ця ініціатива явно не через біль в серці через відсутність кінофестивальної тусовки.
Наявність Зануссі вже відштовхує – цей пан як затичка в кожній дірці, мало не щотижня чи десь лекції читає, чи засідає в журі, чи проводить майстеркласи. Він звичайно хороший режисер і тільки зовсім трохи старий маразматик але хочеться нових імен і свіжих ідей, а то зайшовши на сайт будь-якого пересічного фестивалю можна знайти інформацію типу "і в нас був Зануссі" )))