Мертвий "Мертвий Півень"

Час до часу у різних соціальних мережах натрапляю на пости, присвячені Мертвому Півневі. Звісно, мова не про дохлого птаха, а про культовий, як би не хотілося писати цього слова, український музичний гурт.

Я заборонив би дням, щоб минали без тебе
Їх пiдсумок жалюгiдний – ти не приходиш
Тебе немає вранцi навiть у жодному дзеркалi
Ти не приходиш опiвднi, що маю робити помiж полуднем i вечором?
Знову, курва, радiо, телебачення, курва, преса
Влада собi як влада: суцiльнi, курва, бандити
Знову, курва, радiо, телебачення, курва, преса
Влада собi як влада: суцiльнi, курва, бандити

Мертвий Півень, «Without You» (на сл. Ю.Андруховича)

В аудіозаписах вкантахтіку, в плеєрі на ластефемівщині, на відео в Пикокнижжі та просто в твістрічці – їхню музику можна знайти всюди. І частина записів в соцмережах ностальгійного характеру.

Раптове зникнення, улюбленого для багатьох, гурту, м’яко кажучи, розчарувало. При тому, що «Мертвий Півень» зародився далекого 1989 року, коли про появу на сей світ значної частини прихильників Барбари і компанії, ще навіть лелеки не відали. Можна сказати, що вони разом зростали з МП, пізнавали світ, слухали місячний блюз, росли, їздили в Карпати, котрі виявлялися дуже Б’ютіфул і пізнавали там свою першу квазіамор, горланячи перед тим алкохоку. Завдяки Мертвому Півневі дізнавалися про пори року: що літо – буде, а поки – «грім весняний пестить гриви, грім весняний просить зливи…»; що коли хочеться бігти і стрибати через калюжі – це осіннє; що коли б’єшся головою об лід – мабуть зима, наша зима, «наші дерева, наші дрова». Потім у них ставався перший поцілунок, за яким слідували карколомні перевтілення. Їх приносили під ранок й обіцяли ампутувати наступного разу голову. Від того хотілося вмерти, але ж в Парижі, чому не судилося статися, а альтернатива в ролі провінційної постелі була до смаку одиницям.

Ставши трохи старшими, вони взнавали, що, як холодно – треба вдягнути труси і піти на пиво разом з ведмедями, спудеями, повіями та іншими лесбіянками-салоїдами. Що, в разі появи голубів в голові, – не слід викликати миршавого ілюзіоніста. Вони погоджувалися на роботу за 100$ і поверталися звідти, very drunk, мріючи колись назбирати грошей на старенький Харлей. Якщо коротко резюмувати це все – так жили, немов співали джаз. А тут на тобі – і джазу більше не буде. І МП не буде. Навіть на прокиданні з «Мертвим Півнем», як би то іронічно не звучало. Тому альтернативне від «Прокидання з ГИЧ Оркестр», проведене небайдужими, було цілком логічним. Для когось померло те, що здавалося невмирущим.

Але, то ми самі собі понапридумували цю невмирущість. Бо «Мертвий Півень» був одразу засадничо МЕРТВИМ. Учасники та натхненники гурту нас від самого початку попереджували, що пацієнт помер, і помер молодим. А ще був останній альбом з підпілля – «Радіо Афродита». І в нім теж був дуже тонкий натяк – пісня під назвою «Я помру від застуди». Птахи теж хворіють, навіть півні, навіть мертві, ми ж усі пам’ятаємо пандемію пташиного грипу, то ж і півні од того не застраховані. Просто летальна кінцівка якось не читалася, чи її вперто не хотілося побачити.

То ж наступного разу, переслуховуючи старі альбоми Півнів, мусимо змиритися з думкою, що не побуваємо більше на концерті МП, як спокійно живемо з тим, що ніколи не відвідаємо виступу за участю The Beatles, Майкла Джексона, Боба Марлі та інших.

Проте всередині нас все одно жеврітиме надія, що півень насправді виявиться феніксом і ми ще зможемо посидіти на підвіконні львівської ратуші, підспівуючи Міськові та хлопцям гімн вітчизняної журналістики: «знову, курва, радіо, телебачення, курва, преса…». Як-не-як, найживіший же гурт України.