Стриптизерка «Чорний Ангел»: Тричі на тиждень - я «на трубі»

 Якби ви бачили, як танцює Чемпіонка України зі стриптизу «Чорний Ангел» ви б            кардинально змінили своє уявлення про стриптиз. Те, що виробляє Вардануш      Мартіросян (таким є справжнє ім’я дівчини із Кривого Рогу, яка вже кілька років живе у Києві) на жердині, те як вона поєднує грацію і силу, жіночність та делікатність, як оголюється, водночас залишаючись частиною таємниці – не піддається опису. Кожен її виступ – довершений твір, театралізоване дійство, оповідання, повне емоцій, візій, грації і пластики.До деталей продумані костюми і музика, кожен рух – слово мови тіла, яке водночас зваблює і не підпускає надто близько, заворожує і спонукає, захоплює і не відпускає… Одне слово, сто відсотків еротики і ні натяку на вульгарність.  

– У стриптизі повинно бути гармонійне поєднання зовнішніх якостей, фізичної підготовки і артистичності, – пояснювалася Варда «Чорний Ангел». –  Стриптиз – це моя робота. Я б хотіла, щоб це було загально визнаним видом мистецтва, але, на жаль, винести його за межі клубів важко. Тому розвиваюся у паралельних напрямках, аби зробити синтез – танцю, співу, театру…

Про стриптиз, як спорт, мистецтво, танець і роботу далі у розмові з Вардануш Мартіросян.

– Почати танцювати стриптиз – це мабуть свого роду внутрішній перелом…

– Звісно, про таку професію не мріють з дитинства. Вибрати цей шлях змушують зазвичай життєві обставини. А тоді вже є вибір – або стати найкращою, або бути «одною із». А я, як людина, яка у всьому, що робить прагне бути лідером, розвивалася у цій галузі і досягла висот. В кожної людини є вибір, і якщо вже тобі й довелося займатися тим, чим займаєшся, то є один вихід – стати кращою.

– А ким мріяли стати?

– З дитинства займалася у цирковій студії, мріяла стати повітряної гімнасткою. Зараз жартую з цього приводу, що виступаю на залізному канаті. Мріяла про цирк, але на той час цирковим артистам платили дуже мало, а мені хотілося заробляти свої перші гроші… Відтак в нічному клубі мене перекваліфікували в танцівницю на жердині. Спершу я прийшла працювати туди зі своїм цирковим номером. Та це було не цікаво, відтак – не оплачувалося належно. А мені хотілося заробляти грошей. Тоді мені запропонували взяти участь у дуетному номері з дівчинкою, а незабаром вже вийшла на сцену і сама… Отак поступово це витіснило мої заняття в цирковій студії і повністю перейшло в професію.

– Важко було вперше оголитися на публіці?

– Я не одразу почала роздягатися. Спершу просто танцювала еротичні танці. І лише через рік, коли поборола страх сцени, і знову ж таки підштовхнуло фінансове питання, я наважилася на топ-лес…

– Як зреагували рідні, друзі?

– Я рано розпочала самостійне життя. Залежала тільки сама від себе і була абсолютно незалежною у виборі роботи. На щастя, не наробила багато дурниць. А згодом ті, хто були поруч змирилися і прийняли мене такою, якою я є. Особливо після перемоги на чемпіонатах в Україні, потім у Росії. Вони просто зрозуміли, що професія на моїх людських якостях не відображається.  

– Як давно ви танцюєте?

– Вже вісім років. А не так давно вирішила ще й розширити горизонти своєї творчості. Цьогоріч закінчую Національний університет культури Михайла Поплавського, напрям – режисура. Окрім того, що танцюю – ще й співаю. Тож моя шоу програма вже незабаром урізноманітниться новими жанрами. Це буде театралізоване, вокально-танцювальне шоу, де намагатимусь використати всі здобуті навики професії за час багаторічної праці. Зараз працюю у студії над дебютним альбомом, куди увійдуть пісні виконані у такому стилі, що потребують театралізації і візуалізації . Пісня з танцем будуть взаємодоповнюватися і сприйматимуться, як одне ціле. В якийсь момент я відчула, що танець не дозволяє мені до кінця виразити себе, а в пісні є ще можливість додаткового слова.

– Хто вами займається у музичному плані?

– Ніхто, я сама собі режисер, продюсер, спонсор… Саме тому до мети йду повільно, але впевнено. Про музичну кар’єру  думала давно, але лише зараз заробила гроші для того, щоб займатися тим, що мені насправді подобається. Бути на сцені – моє покликання. А вийшло так, що довелося бути там у ролі стриптизерки, а тепер і співачки.   

– У якому віці стиптизерки йдуть « на пенсію»?  

– Тут не має віку, все залежить від того, як ти виглядаєш. Я б не хотіла танцювати до 30-40 років. Тому й вибираю зараз шлях, на якому зможу залишитися довше. Це егоїстична професія, а я вже досягла того віку, коли хочеться мати сім’ю, думати про дітей, а те, щось інтимне, що дарую глядачам залишити  тільки моїй сім’ї. 

– Як підтримуєте форму?

– Тричі на тиждень займаюся на трубі, і ще тричі ходжу у циркову студію на розтяжки, щоб підтримувати всі м’язи в тонусі… Це все ще поєдную із навчанням, заняттями з вокалу, роботою у студії…  Що до дієт, то я людина не постійна. Тому коли, відчуваю, що пора трішки внормалізувати вагу – обмежую себе, а коли почуваюся добре – іноді дозволяю собі і зайвого. Я звичайна жінка – іноді можу виглядати і не найкраще, як, наприклад, після свят (сміється). А перед конкурсами буває що по три місяці ретельно працюю над формою…

– Те, що ви виробляєте на жердині виглядає досить небезпечно, якщо говорити про травматизм…  

– Мені пощастило, всі переломи і важчі травми мене минули. Хіба якісь розтяжки чи синці – це неминуча справа. Коли лише починаєш тренуватися, виробляєш трюки на трубі на шкірі залишаються яскраві сліди – синці, гематоми… Але минає час і тіло перестає реагувати на удари і шкіра звикає. Зараз синці з’являються лише коли працюю над новими трюками. Спершу це було жахливо боляче, у мене все тіло було фіолетове, не могла до нього доторкнутися...  

– Стриптиз популярний  у світі?

– Торік я виграла чемпіонат із танців на трубі у Росії. Там немає роздягання, лише танці і трюки. На основі цієї перемоги, потрапила  на чемпіонат світу, що проходив у Голландії. Коли приїхала в Амстердам була шокована наскільки у них це там популярно. Виходять журнали, запатентовані продажі жердин для домашнього застосування –  там це ціла індустрія, а в кожної поважаючої себе господині вдома замість тренажера є труба, і незалежно від габаритів, фігури і віку вони вчаться робити якісь трюки… Сподіваюся ця культура і до нас незабаром дійде. І цей вид танцю здобуде повагу, бо він вимагає величезних зусиль, як кожен спорт. Варто зрозуміти, що кожну професію можна поєднувати із «тою найдревнішою», але чомусь саме зі стриптизом асоціюють собі все те негативне…     

– Але ж з вами точно траплялися неприємні моменти, коли до вас чіплялися, пропонували гроші за інтим…

– Звісно, але в цьому немає нічого неприємного. Різне бувало. Навіть якщо тобі, щось пропонують, ти ж завжди можеш відмовитися. Інша справа, що чоловіки зазвичай переконані, що треба лише запропонувати правильну суму. Якщо ж відмова не діє, я пояснюю: «Якби я займалася тим, що ви мені пропонуєте, я б просто назвала цифру і все було б добре. А так, вибачте, продовження банкету не буде».  А суми пропонують іноді дуже високі, не те щоб за інтим, а навіть за просто приватний танець. Бувало ціна сягала кількох тисяч доларів. Але я принципово не танцюю «в приват». Бо сцена – це мистецтво, а приватний танець – заробляння грошей… Я можу дозволити собі не займатися цією брудною справою. В мене є свої принципи.