Олена Максименко: «Ми – не проти влади, ми – за Андріївський узвіз!»
Як вже повідомляло «СУМНО», в суботу 25 листопада відбулась акція «Андріївський узвіз – для митців і киян». Як один з учасників, можу стверджувати – вона пройшла успішно: по старовинній вулиці читалися поезії, співалися пісні, і було ще дуже багато цікавого – а що саме, чому було проведено цю акцію, і взагалі про все з цим пов'язане я довідувався в Олени Максименко – однієї з організаторок і координаторок перфоменсу на узвозі, бо сам фактично нічого не бачив, оскільки був волонтером і стояв із зав'язаними очима на «темному» боці узвозу, продаючи рибні консерви під написом «Bluewater».Отже, Олено, в чому полягала проблема з Андріївським узвозом і якими були дії влади стосовно нього?
Проблема почалася ще влітку, коли пан Євген Романенко, голова Подільської райдержадміністрації, та пан Іван Салій, заступник мера Черновецького, оголосили про реставрацію Андріївського. Було видано відповідний указ...
Спочатку йшлося саме про реставрацію. Але навіть за проетктом реставрації передбачалося ущільнення будинків, із самого початку, що вже суперечить терміну «реставрація». А потім несподівано оголосили тендер саме на реконструкцію, який, втім, перенесли на наступний рік після піднятого в пресі шуму. Перші ластівки цієї реконструкції проявилися ще в середині осені. 8 жовтня по вулиці Андріївський узвіз, 14 сталося нечуване: 30 молодиків у чорному вщент розгромили колишню вірменську кав'ярню. Викликана міліція спокійно стояла осторонь. Там почалося якесь будівництво.
Далі. Багато киян помітили, що бруківку узвозу в багатьох місцях залито бетоном, що спотворює його історичний вигляд. Крім того, ще 2004 року, як виявилось, було продано 16 ділянок на Андріївському під забудову – там повинні з'явитися готельний комплекс, паркінг і таке інше.
А як ця реконструкція на узвозі вплине на митців, що зараз там працюють?
Наразі це невідомо. Спочатку казали, що залишаться тільки майстерні визнаних художників, які мають відношення до Спілки художників України. Інші казали, що митців не будуть виганяти, а тільки якось там будуть впорядковані їхні робочі місця. Так чи інакше, протягом ремонтних робіт узвіз планується закрити на два роки, що означає втрату робочих місць для людей, які торгують на вулиці і для яких це є єдиним джерелом прибутку. Тобто яке б рішення влада не прийняла щодо подальшої долі цих людей, на два роки вони залишаться без роботи.
Хто ще, крім тебе, брав участь в організації акції? Чому саме ви вирішили за це взятися?
Андріївський узвіз для нас особливе місце, як мабуть, і для багатьох інших молодих людей, тому і взялися... Організаторами є творчий гурт «Горище», який, власне, починався і складався спочатку з двох студенток-журналісток – мене і Насті Мельниченко. Гурт утворився одночасно з початком організації акції, тобто нам треба було якось себе презентувати в офіційних заявах і тому ми створили це невелике об'єднання. В процесі до нас долучилося багато наших друзів, для яких проблема узвозу була небайдужа, і тому «Горище» трохи розширилося.
Яким був ваш задум щодо дійства на Андріївському і наскільки здійснене відрізнялося від задуманого?
Оскільки, як відомо, на узвозі планується будівництво торгівельних центрів, ми вирішили протиставити узвіз нинішній і той, яким він стане після реконструкції – тобто осередок духовності та мистецтва, і осередок матеріальних, тілесних потреб. Тому ми задумали театралізований перформенс, суть якого полягала в тому, що ми розділили вулицю на дві частини – ми їх назвали «темна» і «світла» сторони. Світла показувала той узвіз, яким він є зараз – свято, творчість і так далі. Там були художники, ми запросили музикантів, поетів, люди ходили з квітами і кульками, веселі й радісні, тобто стояла атмосфера свята. В той час як на темному боці стояли наші люди, волонтери, одягені в темне-сіре-чорне-невиразне, з пов'язками на очах, і намальованими штучними посмішками. Вони продавали на імпровізованих лотках із прикольними написами туалетний папір, консерви і всілякий непотріб. Це символізувало узвіз, яким він може стати після перебудови. Посередині ж було спущено стрічку, зв'язану із стрічок, принесених усіма, кому було не ліньки. На стрічках всі писали, чому вони люблять узвіз і чому для них це має значення.
Всього акція тривала годину, після чого всі її учасники взяли стрічку і понесли до будівлі Подільської райдержадміністрації, де розвісило її на деревах перед дверима, щоб високі чиновники звернули на це увагу.
Досить багато. Ну, я думаю, було чоловік 50 – це тільки учасників, не рахуючи тих, хто просто прийшов підтримати і там знаходився. А так, звісно, значно більше.
Чи багато було музикантів? Хто був серед поетів?
З поетів був відомий сучасний поет Роман Скиба, прийшли також Олег Романенко, Галя Ткачук, Артем Захарченко, Світлана Богдан, Олеся Мамчич. Музика була представлена гуртами «Буття», «Рун», були якісь барабанщики, яких я вже забула, як звати, але вони там теж «зажигали».
Як ти гадаєш, чи привернула наша акція увагу громадськості?
Так, звичайно привернула. По-перше, нам багато людей допомагало з інформуванням населення у різних вузах, молодіжних організаціях і так далі. Тому багато хто прийшов заздалегідь, а дехто прийшов туди тому, що це дійство привертало увагу. Ще нам пощастило, що було багато засобів масової інформації, на що ми, власне, й розраховували. Нас зняло близько п'яти телеканалів, надрукували в газетах про цю акцію. Відгуки в пресі були позитивні, адже думка громадськості єдина – те, що відбувається, не влазить у жодні рамки, узвіз треба рятувати. Дехто радить нам робити це на вищих рівнях, але там це все не від нас залежить.
Провокативне питання: за чий кошт відбувалася акція?
Ні за чий! Хитрість акції полягала в тому, що нам не потрібні були ніякі кошти, все необхідне люди принесли з собою.
Ні, абсолютно. Ні фінансові, ні політичні, ні релігійні.
Ну, підвели трішки митці, ми трохи неправильно розрахували час... Взагалі, зараз ми вже бачимо, що все це можна було влаштувати краще, уникнути непорозумінь...
Можливо, у вас буде ще нагода. Чи планується проведення подібних заходів?
Так, планується, але конкретно коли, де і що, ми не знаємо. Акція викликала певний резонанс у суспільстві, тепер нам пропонують допомогу деякі організації, структури і навіть політичні сили. Але ми поки що нічого не плануємо, ми хочемо дізнатися про подальші плани влади щодо Андріївського узвозу і діяти будемо вже залежно від цього.
І останнє: наша акція – це не боротьба проти влади, це такий творчий бунт, боротьба за місто, за історію, за мистецтво... Для нас це принципово: ми не проти, ми за – за Андріївський узвіз у його ідеальному вигляді.
Дякую за розмову! Щасти тобі в подальших діях!