Перфоменси «Ліворуч» та «Serial box»: Згусток інтуїтивних відчуттів

«Я відокремлюю ліву частину мого тіла від правої. Я намагаюсь бути в двох місцях одночасно – там, де мій погляд, і там, де моє тіло (в просторі, якого я не бачу)» – Олександр Лебедєв. Ми схиляємось до духовності, до творчості, згадуємо про інтуїцію, про фантазію.., згадуємо про «Ліворуч». Ця незвична назва належить прем’єрному перфоменсу у Центрі Леся Курбаса, над яким працював – Олександр Лебедєв.

«Я пробую балансувати на межі видимого і невидимого (в буквальному розумінні). Алгоритм мого руху такий – я прибираю частини мого тіла, коли вони з'являються у полі зору», – вражає цілковите злиття з тілом, легке передання почуттів та думок крізь тіло як таке.

Перфоменс нагадує, що у світі окрім раціонального сприйняття оточення (у тому числі, нашого тіла) та всього, що відбувається, існує сприйняття крізь ліву півкулю нашого мозку, тобто відчуття.

Розповідати, як це виглядало на сцені методично неправильно і не хотілося б, оскільки сприйняття відбувалося шляхом обміну енергіями і це не словами передається. Але все-таки спробувати розповісти доведеться хоча б задля інформаційних цілей. Сценічне рішення було схоже на те, ніби молодий чоловік медитує на свої рухи. Він падає, балансує на одній нозі, грає м’язами тощо. Власне, це все, що можна передати словами, і це маленька часточка того, що можна відчути, подивившись на нього в живу.

Другою частиною показу був перфоменс з доволі дивною назвою «Serial box». Але після розмови з одним із його творців – Ларисою Венедиктовою, усе прояснилось. Виявилось, що «Serial box» – це щось схоже на серіал, але не в розумінні телевізійного серіалу, а у сенсі серійності – перфоменс у різних варіаціях існує ще з 2002 року й кожна з них має щось спільне і щось
відмінне від попередньої. Тобто це такий собі серійний перфоменс, у якому присутні картонні диво-коробки, в які намагались залізти виконавці. Їхня пластика виглядала дещо моторошно, але зачаровувала своєю витонченістю та природністю, ніби з глядачами спілкувались душі акторів. Що саме означали коробки - дишилося таємницею, але кожен глядач міг розтлумачити то по-своєму.

Яка суть перфоменсу?
– Спочатку перфоменс мав назву «Ознаки життя», – доброзичливо відповідає Лариса Венедиктова. – Для нас це починалось, як щось зовсім нове, як те, що починається після всього, після кінця життя, умовно кажучи, після атомної війни. Нічого і нікого ще немає. Існує лиш щось, це не люди, і не істоти, це – ознаки життя.

Я сподіваюсь, що ми займаємось сучасним мистецтвом, – продовжує Лариса, – а у ньому глядач є безпосереднім учасником, і те як він сприймає побачене, як для себе інтерпретує – так воно і є.

По суті, немає правильного чи неправильного розуміння – є сприйняття глядача, яке щось змінює, хоча б для нього самого. Отже ми зі спокійною душею викладаємо наші враження .

На нашу думку, картон – то хиткий захист від гнітючості та всього негативного, що нас оточує. Перформери ніби намагаються сховатись у тих тонких картонни коробках і їм це майже вдається, проте якась частина їхнього тіла все одно ззовні, все одно беззахисна (ноги чи руки не вміщаються у маленькі «будиночки»), їхня спина оголена і видна з коробки. Вона начебто відкрита, як кажуть, – для удару в спину. Можливо, це певна проекція на те, що коробки, як і будь-яка фортеця, насправді не захищають,бо це лише ілюзія, створена нашою свідомістю. При цьому, коли перформери з них вилазять – досить безпомічно та незграбно, вони борються за те, щоб встати і стояти на своїх ногах, і їм це вдається, хоч і ненадовго. Здається, що – які б ми не будували собі захисти – вони не захистять нас краще за нас самих.

Основною ідеєю перфоменсу є передання взаємодії логічного та природного. Логічно, що людина знаходиться у якихось рамках, умовностях (коробках), але тільки цілком природно та вільно людина відчуває себе поза їх межами. Вона поєднується з природним середовищем, і лише у ньому може існувати так, як підказує їй відчуття.

Вражає пластика гри м'язів тіла під музику Моцарта (так, саме його!), вона ніби космічна поезія, яку можна відчути лише на глибинному рівні.

Якщо вас зацікавили перфоменси, – ласкаво просимо у неординарний світ – світ Центру Леся Курбаса.

Написана у співавторстві з Вадимом Григою

Фото - Pavel Zmey