P.O. Box: "Ми - не зірки". Ексклюзивне інтерв’ю нашому порталу.

Довгоочікуване повернення французького ска-гурту "P.O. Box" на терена України відбулось 15 липня на фестивалі wNU-Rock 7, що в Чернівцях. Рідна ненька зустріла гостей похмурим дощовим небом, гарячим борщем та десятками прихильників позитивного ска-панку. Шестеро учасників гурту, на чолі зі своїм менеджером, купою інструментів та іншого музичного обладнання, прибули до першого в своєму турі міста на власному міні-басі. І після важкого у всіх планах фестивального дня, де гурт дав попотіти місцевій публіці (поступово і сам скидаючи калорії від випитого пива, та прочищаючи легені від викурених цигарок) та закупившись на подальшу дорогу („сніданок туриста” від французів ніяким чином не відрізнявся від нашого – все та ж „мівіна”, вода і пиво), хлопці відправилися збиратися до готелю, де і відбулося наше інтерв’ю.

1. Це ваш другий візит в Чернівці та Україну взагалі. Розкажіть про зміни, що помітили в місті, країні та людях за минулий період.

"P.O. Box": Відверто кажучи, ми знову не змогли погуляти містом через щільний графік туру. Тому про зміни у ньому та людях щось сказати не можемо. А щодо країни, то приємно було, що перетинаючи кордон ми чекали всього дві годин, замість шістьох, що були попереднього разу. Вважаємо це вагомими змінами.(сміються).

2. Розкажіть детальніше про ваш літній тур країнами Європи.

"P.O. Box": Тур розпочався три тижні тому. Ми відвідали з концертами Литву, Латвію, а сюди добиралися з Мінська. В Україні ще плануємо відвідати Київ та Харків. Далі на нас чекає Москва та Петербург, хотілось б ще потрапити в Румунію, оскільки тогорічний виступ і публіка були першокласними.

3. Які враження від Мінську і Білорусії?

"P.O. Box": Це наш перший візит до цієї країни і ми надзвичайно задоволені, що наважились і поїхали, незважаючи на всі труднощі з відкриттям візи. У нас було трохи часу погуляти містом – з культурного і архітектурного боку воно не дуже сподобалося, але виступ вийшов надзвичайно потужним і дратвовим – зала була набита людьми, а організація перевершила всі наші сподівання. Тож обов’язково відвідаємо країну і місто ще раз.

4. А які плани щодо нової платівки. Чи є вже якісь напрацювання?

"P.O. Box": Звичайно! Ми маємо на даний момент близько 10 нових робіт, з них 5-6 ввійдуть до наступного релізу. Поки ми їх випробовуємо впродовж туру, щоб побачити реакцію людей і вирішити, чи потрібно їх ще відшліфовувати до запису промо. Почати ж запис плануємо вже взимку, так, що, за вдалих умов, літом 2009-го платівка „побачить світ”.

5. У вас змінився склад гурту – пішов барабанщик. Як нова людина влилась в колектив?

"P.O. Box": Екс-барабащик фактично пішов ще в жовтні 2007 року. Нова людина влилась дуже добре. Хоч на перших порах було важко – доводилося зігруватися в умовах жорсткого графіку виступів, як у нас, так і за кордоном. Довелося навіть складати нові партії, бо все вивчити було просто нереально. Але ми справилися.

6. Цієї весни у вас був цікавий досвід гри в Канаді. Як вам подорож?

"P. O. Box": Тут є дві сторони медалі. Якщо розглядати її в туристичному плані, то це була просто незабутня подорож. Ми відкрили для себе новий світ, людей, традиції і.. нову французьку мову. Хоч в Канаді дві офіційні мови: французька та англійська, але різниця між їхньою і нашою мовою разюча – як з використанням слів, так і з вимовою. Тож доводилося вчитися на ходу. Якщо ж розглядати з боку організації виступів, то це був досить гіркий досвід. Диски гурту не продавалися, а люди сприйняли нас спірно. Складалося враження, що нас взагалі ніхто не знає. Під час виступів, якщо на концерті було під 100 чоловік, то під нас відривалася менше третини. Спочатку було сумно, але потім ми зрозуміли, що це не головне – і на кожному виступі викладалися так, ніби грали на заповненому стадіоні. За тур встигли відвідати десять міст, де відіграли дванадцять концертів. Самий же зворушливий момент стався, коли на одному з виступів, поруч з десятком молодих хлопців, що беззупину стрибали, сиділа дівчина в інвалідному візку і хитала в такт головою. Це було супер.

7. Наскільки ви відомі у власній країні? І чи в традиційних ЗМІ (радіо, телебачення) можна почути ваші пісні і побачити ваші кліпи?

"P.O Box":Зауважимо, що Франція не є країною рок чи панк напрямку. Слухачів цієї музики не так вже й багато. На даний момент країна захоплена хвилею hip-hop, r’n’b’ та electrosound’у. Але це ще півбіди – існує закон, в зв’язку з яким, для збереження і підтримання національного духу і мови, на телебаченні і радіо не дозволяється транслювати більш, ніж 50% англомовної продукції. Тож, ми свідомо програємо конкуренцію, не тільки більш розкрученим французьким виконавцям, але й вихідцям з Британії та С.Ш.А. Тож, нас можна почути і побачити в Німеччині та Бельгії, а в рідній країні, як не дивно, ні.

8. А чому саме англійська?

"P.O. Box":Цьому є декілька причин. По-перше, наше знайомство і формування, як музикантів, відбулось на англомовній музиці. По-друге, вважаємо, що rock-n-roll і всі похідні від нього жанри (В тому числі і punk, і ska) беруть свій початок зі С.Ш.А., а отже так чи інакше пов’язані з англійською, починалося з англійської. Отже ми лише підтримуємо традиції :) По-третє, якщо брати особливості вимови, то все той же rock милозвучніше звучить з дзвінким англійським „р”, ніж з гортанним французьким. До того ж, щоб написати текст із сенсом французькою, треба бути надзвичайно талановитою людиною. Англійська в цьому плані більш гнучка.

9. Говорячи про вашу музику, чи зазнає вона якихось змін в найближчому майбутньому?

"P.O. Box": Відверто кажучи – так. Вона стане більш агресивнішою, потужнішою в звучанні. Ска потихеньку відійде на другий план, хоч це ще й не 100%-во.

10. За рік у вас, як сталого гурту, помітно змінилися і смаки, і склад, і, якоюсь мірою, звучання. З чим це пов’язано?

"P.O. Box": Переважно, з політикою, що відбувається у нас в країні. Наразі вона стала ворожою для молоді, нові закони ставлять людей у межі, коли на перший план виходять гроші, а не культура. Робочі години збільшуються, відбираючи у нас дорогоцінний час, який ми могли б витратити на творчість чи близьких. Хоча, сподіватися чогось від такої низько моральної людини, яким є наш президент, не варто.

11. Коли ви відчули що стали популярними?

"P.O. Box": Насправді ми не любимо слово "популярний". Ми не є популярними. Ми себе почуваємо не у своїй тарілці, коли люди беруть автографи, адже ми не є кращими за них. Ми такі ж як вони – звичайні люди. Коли нас кудись запрошують грати, ми дуже вдячні за все, що для нас робиться: їжу, житло, дорогу. Але, наголошуємо – ми не зірки. З автографами у нас взагалі біда – вперше ми дали в Ризі років 6 тому. Коли до нас підійшов хлопчик 14-15 років і простягнув клаптик паперу, то це ввело нас у стан ступору. З того часу вважаємо роздавання автографів дурнею, і дуже часто ввічливо відмовляємо.

12. Сьогодні на розігріві у вас були росіяни Plush Fish. Це не вперше, коли ви опиняєтесь на одній сцені. Розкажіть про ваше знайомство і ставлення до їхнього „сценічного образу”. Ви обоє граєте ска, але спосіб її донесення до глядачів дуже різниться. Чому?

"P.O. Box": Ми познайомились два роки тому в Москві, цей концерт був третім. Наше ставлення до їх поведінки на сцені абсолютно нейтральне – кожен вправі в своєму гурті поводитись, як йому заманеться. Ми не бажаємо мати таку ж поведінку. Ці люди дуже веселі та позитивні, вони завжди шукають свято, його відтворюють і на сцені та поза нею. У Франції також є багато гуртів, які роблять з життя загальне, нескінчене свято – виступають в перуках, кидають цукерки в зал і т.д. Для нас же це неприпустимо, хоча б через тексти пісень, які несуть інформаційні повідомлення до людей. Якщо вокаліст одягне жовту перуку клоуна і рожеву пачку і казатиме зі сцени: "Люди! Расизм це погано!", то не думаю, що це буде серйозно сприйматися аудиторією.

13. Plush Fish перетворює життя на свято за допомогою алкоголю, цигарок і т.д. Яке ваше ставлення до поганих звичок?

"P.O. Box": В нашому гурті тільки вокаліст і барабанщик майже не вживають алкоголю та легких наркотиків. Інші ж потроху грішать цими поганими звичками, але все в межах розумного. Просто для однієї людини, щоб почати веселитися, потрібен якийсь допінг, а інша може розважатися і без цього. Ті, хто в нашій банді не вживає допінгу, не тільки зберігає контроль над власним тілом і розумом, але й над іншими. Бо, коли так трапляється, що хтось себе не дуже коректно поводить, то від цього страждає весь гурт. А враховуючи те, що наш менеджер годинами проводить в Інтернеті, налагоджуючи контакти з організаторами, то по приїзду ми робимо все, щоб не розчарувати і не підвести ані його, ані людей, що нас запрошують.

P.S. Ну цьому ми і розпрощалися з хлопцями, які радісно рушили в дорогу на своєму незмінному міні-басі. Залишається лише побажати хлопцям вдалих виступів впродовж їхнього туру, та чекати нового приїзду в Україну. Сподіватимемося, що вже з новою платівкою.