Продюсерський Центр «101»: „Андеґраунду – бути”
За останній рік осередок київського музичного андеґраунду маленькими, але впевненими кроками поступово переходить з легендарних київських «Барв» до арт-кафе «Філін».
Варто зазначити, що в цьому повністю заслуга ентузіастів з Продюсерського Центру «101». Менше, ніж за рік вони зуміли «підійняти» повноцінну концертну площадку, і зробити її відкритою для починаючої молоді, яка хоче перевірити свою майстерність і повірити в свої зусилля.
21-22 червня хлопці закривали в «Філіні» музичний сезон виступами кращих гуртів. Саме на його літній площадці і відбулася наша розмова.
Розкажіть, як все починалося.
Віктор Буток (генеральний продюсер): Почалося все ще в студентські роки, коли втрапив на «режисера естради», і зрозумів, що то моє. До цього я і в гуртах різноманітних грав, а з деякими навіть і певних успіхів досягав. А потім життя склалося так, що опинився на цілі 5 років на телебаченні. Проте, все одно якось тягло до чогось музичного. Розумів, правда, що новий гурт збирати немає сенсу, але займатися продюсуванням було б цікаво. І ось якось гуляли в "Філіні" день народження мого колеги. Познайомився з хазяїном, з розмови дізнався, що кафе ввечері не працює. І після цього виникла ідея зробити тут «Рок тусівки" – запрошувати молодих виконавців, робити їх виступи. А далі підключився Богдановіч (координатор проектів – прим. автора), з яким і виникла ідея відкрити продюсерський центр. Пізніше підключилися Юля і Міша (адміністратор і системний адміністратор відповідно – прим. автора), з'явився наш сайт і продюсерський центр почав своє функціонування в тому вигляді, в якому він є зараз.
Дивлячись, як всі хвацько взялися до справи, виникає питання: ви знайомі всі вже не один рік?
Віктор Буток: Ні, познайомилися ми лише в серпні минулого року, на тренінгу по «лідерській програмі». А в кінці грудня ми вже остаточно склалися, як продюсерський центр.
А звідки виникла назва «101»?
Михайло Скиба (керівник направлення «101 web»): Лідерські програми нумеруються по порядковим номерам. Так от програма, яку ми проходили була під номером 101. І коли треба було дати продюсерському центру якесь ім'я, то ця ідея була прийнята всіма на «ура!».
Андрій Богданович (фінансовий директор, координатор проектів): Це не означає, що у нас з «креативом» туго. Просто саме з цього тренінгу ми почерпнули важливі для себе аспекти командної роботи, результатом якої і став наш продюсерський центр.
Наразі ви чи не єдині в Україні, хто абсолютно безкоштовно дає можливість молодим гуртам пробувати свої сили у виступах перед живою публікою. Але хотілося б знати, в чому ви вбачали діяльність центру, коли його створювали? І яка вона буде надалі?
Віктор Буток: Надалі хотілося б знайти дійсно стоячі гурти, і підтримувати їх при створенні хорошого творчого продукту.
А як тоді складеться доля Рок Тусівок та Музичних Баталій, що вже стали вашою візитівкою?
Віктор Буток: Звичайно, що РокТуси і МузБати – справа хороша, але без спонсорської чи партнерської підтримки робити все на голому ентузіазмі далі важко. Бо ентузіазм – справа хороша, але швидкоплинна.
А які ідеї є по пошуку спонсорів і подальшого просування власного продукту?
Віктор Буток: По МузБату хочеться зробити відео версію, яку можна було б запропонувати телевізійним каналам для створення тв-версії. Хотілося б зробити інтерактивну програму – за участю глядачів всієї країни шляхом голосування. Тоді і спонсора буде легше знайти, адже це буде серйозна реклама. І тоді з боку фінансової підтримки було б набагато легше.
РокТуси, відповідно, збираєтеся залишити, як «домашні тусовки» в «Філіні»?
Віктор Буток: Звичайно, хотілося б. Адже «Філін» для нас – епохальна місцина. І я не знаю ще в Києві подібного закладу, де б музиканти знайомилися., здружувалися, потім підтримували одне одного. Бо дійсно музиканти, які тут виступають, одне одного підтримують. Аж до того, що ходять на концерти одне одного та діляться інструментами.
Андрій Богданович: Бо в інших клубах як буває – прийшли виступили, «свої» послухали, поаплодували і розійшлися. А ті, хто приходить просто попити пива і «потусуватися», то тим взагалі все одно, що то за гурт, як називається і чи називається взагалі. Тому звичайно хочеться, щоб РокТуси жили, і прикладатимемо для того максимум з можливого.
А розширюватися збираєтеся? Виходити за рамки однієї зали, за рамки вже існуючих проектів?
Віктор Буток: Та ми і так намагаємося розширюватися, починаємо потихеньку організовувати сольні виступи. Але тут вступають фінансові та організаційні проблеми: як переконати людей, навіть при хорошій рекламі, прийти саме на твій концерт. І як при тому не «прогоріти» і не залишитися в «мінусах».
Андрій Богданович: З сольними виступами взагалі дуже важко, особливо для молодих гуртів. Адже гурт повинен бути вже достатньо відомий, і дуже давно не виступати. Тоді можна реально на тому заробити. Бо слухача можна теж зрозуміти – київська сцена пропонує достатньо багато «продуктів» для слухача. І часто вони виявляються просто ніякими, після чого слухача дуже важко переконати піти хоч і на хороший, але незнайомий продукт.
Віктор Буток: Можливість і доступність насичує, як шоу-бізнес, так і андеґраунд неякісним продуктом. Адже раніше, щоб дістати бас-гітару, треба було їхати в Вишгород, де через знайомих своїх знайомих діставали «напівфабрикат», який потім треба було налаштувати під себе. Зараз же – накопив 1000 гривень, пішов, купив гітару – і ти вже музикант.
Чи готові ви до конкуренції зі вже сталими на українському ринку продюсерськими центрами та агенціями?
Андрій Богданович: Потенційно – так. Але поки нам треба на вийти на рівний рівень з ними, а для цього нам треба два-три якісних продукти.
Іншими словами, ви шукаєте кілька гуртів, на яких, власне збираєтеся будувати свою діяльність?
Андрій Богданович: Ні. Гуртів вже є достатньо цікавих – тепер просто треба з ними працювати. Ті ж Мы100, Реальная Ситуация, Лямур.. З Куклами Клауса хотілося б співпрацювати на партнерських відносинах – потенціал у гурту величезний, а зайва допомога і координація ніколи не завадить.
Окрім музичних проектів в планах центру є ще якісь?
Віктор Буток: В принципі, музика – це основна діяльність. Але окрім неї є ще купа ідей. Одна із них – відкриття кіно клубу у «Філіні». З нового сезону намагатимемося втілити її в життя.
Якщо вже зачепили тему, як ви оцінюєте сезон, що минає?
Віктор Буток: Дуже добре. По зрівнянню з тим, з чим починали – було проведена маса роботи. Адже починали ми взагалі без сцени, звукорежисеру та власного апарату (Тоді нам допомагав гурт Мы100). А потім, по спільним домовленостям з директором кафе, змогли зробити і сцену, і купити новий апарат.
А звукорежисер?
Андрій Богданович: Зі звукорежисером взагалі вийшла хохма – він у нас з народу. Раніше нам допомагав наш знайомий, але одного разу із-за особистих причин він не зміг приїхати на концерт. Робити не було чого, окрім як звернутися до народу в залі з питанням, чи є серед них звукорежисер. Виявилося, що є – так і стали співпрацювати.
Чого чекати від вас в новому сезоні?
Віктор Буток: Сюрпризів. Хоча, спершу хотілося б вже довести до розуму ідеї з МузБатом та кіно клубом. Також хотілося б розширити апарат, що в нас є. Ми самі розуміємо, що він не дуже, тож будемо знаходити консенсус між нашими можливостями і бажаннями музикантів. Ще, думаємо зайнятися дебютним релізом. Кого – поки не скажемо. Хай це стане для вас приємною несподіванкою.
Плани на відпустку же маєте?
Віктор Буток: Особливих планів немає. Поки поїдемо підтримати гурт Мы100 на Фестивалі «Фортеця», далі повертаємося в Київ і будемо готуватися до нового сезону. А там вже і новий сезон.
На цих словах ми попрощалися з хлопцями, і побажали одне одному удачі в наших починаннях.
Як бачимо, наше побажання допомогло – гурт Мы100 став лауреатом фестивалю «Фортеця», вигравши в номінації «Відкриття фестивалю».
Сподіватимемося, що удача і надалі буде супроводити хлопців, у їх нелегкій, але цікавій справі.
