Радість зі сльозами на очах?

Про День перемоги і про те, чому ми так не любимо працювати

Ми дуже не любимо працювати. Ми використовуємо будь-яку можливість, щоб відкосити від роботи і вкраяти собі зайвий день відпочинку. Ми вимагаємо для себе похмільні вихідні, якщо свято припадає на суботу чи неділю, а часто-густо й цілі похмільні декади, як от на травневі, коли більшість установ зачиняються першого, а відчиняються не раніше десятого. При цьому нам байдуже, що святкувати: Новий рік, Святу Пасху чи 1 травня – найбезглуздіше з усіх свят, чия безглуздість окреслена самою назвою – «День усіх трудящих», тобто день, коли усі трудящі (а заразом і нетрудящі) мають ще один вихідний!

На щастя, цьогоріч календар виявився аж надто жорстоким до ледарів: вперше за декілька років похмільний тиждень було розбито на дві частини, по 4 і 3 дні відповідно, з яких випало «лише» 3 робочих дні. Так чи інакше, 1, 2, 3, 4, а також 9, 10 і 11 травня були вихідними.

Перебуваючи в місті 9 травня, я був здивований великою кількістю народу з георгіївськими стрічками на одязі та автівками, де ті самі стрічки фігурували причепленими до антен. Ще з часів Майдану я вкрай обережно ставлюсь до будь-яких лєнточок, що їх пропонують на себе почепити так звані «волонтери» на вулиці. Але найбільший подив викликають люди, котрі бездумно обвішуються ними і гуляють містом, вливаючись в масу собі подібних.

Для довідки: георгіївська стрічка – елемент ордену Георгія, запровадженого в 1769 року в Російській імперії як відзнака за бойові заслуги. Вже потім її «взяли на озброєння» в червоній армії, а у 1994 році тодішній президент Росії Єльцин «поновив» орден Георгія як бойову відзнаку в сучасних збройних силах Російської федерації. До України георгіївська стрічка не має ніякого відношення!

Мене дивує також бездумне ставлення наших людей (особливо молоді) до самого свята 9 травня. Враховуючи вкрай низький рівень знань про другу світову війну серед студентів і особливо школярів, цей мавпячий потяг начепити на себе абищо неприємно вражає. Обидва мої діди певною мірою брали участь в боротьбі з німецькими окупантами, але я чітко розумію, що 9 травня – не є днем перемоги для України, а швидше днем перемоги комуністів над фашистами, одного тоталітарного режиму над іншим. Більше того, комунізм зразку СРСР для мене є огиднішим за фашизм зразку гітлерівської Німеччини: фашисти, принаймні, завойовували чужих, тоді як комуністи – нищили своїх співвітчизників по таборах, морили їх голодом і заганяли в колгоспи.

Що цікаво, в кодексі Російської федерації про адміністративні правопорушення є стаття №17.11, пункт 2 якої називається «Запровадження або виготовлення знаків, що мають схожу назву або зовнішню схожість з державними нагородами». Тобто формально згідно цієї статті носіння георгіївської стрічки в Росії заборонене законом і карається штрафом! Цікаво, чи є подібна стаття в кодексі українському?

Не обов'язково мати розвинену інтуїцію, щоб вгадати, звідки ноги ростуть у «волонтерів» (беру це слово в лапки, адже волонтер – це людина, яка працює безкоштовно) з георгіївськими стрічками в руках та кому вигідне однобічне освітлення подій 65-річної давнини (про те, що в Україні з фашистами боролися не лише ветерани радянської армії, 9 травня всі забувають). Але нехай це лишається на совісті політиків – не людей. Тим паче, що натовпу байдуже, що святкувати: любов до похмільних вихідних дається взнаки.

Добре, що я не ветеран. Інакше це свято і справді було б для мене «зі сльозами на очах». Мирна і цілком стороння особа, я не можу спокійно дивитись як народ з георгіївськими стрічками набухується до свинячого стану і атакує увечері з матюками метро.