Рецензія на книгу Юрка Покальчука "Паморочливий запах джунглів"

Якось так вийшло, що ця осінь у мене була присвячена творчості Юрка Покальчука, до того ж, несвідомо: де порадили, де дали почитати, а потім пішло-поїхало. Зізнаюсь чесно, оригінальністю Покальчука була проінформована достатньо, але якось руки не доповзали до його книг. Зовсім раптово під моїм зором опинився «Час прекрасний» під час чергового чаювання у подруги. Ця гігантська ,на перший погляд ,книга, ну ніяк не кишенькового розміру, проковтнулась десь за тиждень. Потім були «Заборонені ігри» - історія кохання чотирнадцятилітнього циганського хлопця та його шкільної вчительки. Але сьогодні піде мова про «Паморочливий запах джунглів» - останню книгу Покальчука, яка складається з 6 повістей.

Сюжетні лінії повістей неймовірно схожі між собою, і, досить впевнено можу сказати, що здатні доповнювати одна одну. Героїнь Покальчук нарікає якось не перебираючи іменами, самі лише Марії, Анни, Анни-Марії та Марії-Анни ,що пов‘язано з такою різноманітністю імен в Латинській Америці. Ну хоча б пригадайте якусь соуп-оперу. Ну ще там купа азійських імен та чисто українських. Але, як на мене, немає особливої потреби їх запам‘ятовувати, бо їх то і прочитати важко. Дії відбуваються в Азії та Латинській Америці. Герої повістей якимось чином мають зв‘язки з літературою і «особливим завданням». Там панує сере-серівський час, так звана «пєрєстройка» та командно-адміністративна економіка. Отже, українська молодь і не зовсім, вирушає пізнати «смак гріха», тобто все те, що є для них забороненим.

Ознайомившись з іншою культурою, чи то тиск заборони, чи якась не подібність пробуджує сексуальне лібідо героїв-справжніх «совкових» громадян, яких примусили повірити у відсутність сексу та розмноженню через партійні збори. Відверті сексуальні бажання, гостра еротика, мимохідні статеві контакти, багато сексу у будь-яких його проявах, що сховані на сторінках «Паморочливого запаху...», замінять будь-який порно -сайт. Так що краще книжки читайте, а не на сайтах порсайтесь.

Ще там багато трави і інших психотропно-наркотичної гидоти...Це проїжджаємо, здоровий спосіб життя фор ева! Збоченці купляться на сексуальні відвертості, нормальні люди - на почуття, які ховаються поміж ними. Але завіряю, що Покальчук підштовхне на внутрішню боротьбу з власним «я». «Подорож довкола себе» - одна з повістей «Паморочливого запаху...» натякає, чи ,навіть, відверто засвідчує про цинізм та егоїстичність кожного з нас, про яку ми знаємо, але не усвідомлюємо. Але шлях боротьби нікому не відомий і Юрко також замовчує про його присутність.
«День Казанови» - звичайний буденний розклад чоловіка, якого не звати Казановою, це лише гіперболізація, для якого жінка-це лише засіб задоволення власного сексуального бажання та кожна наступна коханка замінює попередню. В повісті описаний звичайний день-примітивний до неможливо, починаючи з розплющення очей героя, та закінчуючи черговий статевим контактом.

Переступивши табу, яке поставлено звичайною ідеологією влади, герої через свої пристрасті, невгамовні бажання намагаються пізнати смак забороненого та знайти істину людського буття.

Хтось з цим справляється одразу, а хтось залишається в сексуальному полоні, забуваючи про існування справжніх цінностей та опинившись в ситуації задоволення ВЖЕ звірячого інстинкту. Юрко Покальчук заводить в ці емоційні зарості, джунглі людських почуттів, які опиняються на межі інстинктового існування.