Циганський барон: Слонові не треба доводити, що він - слон

У Черкасах показали оперу «Циганський барон»

Кажуть, що хтось із предків Йоганна Штрауса був циганом. Так дехто пояснює зацікавленість композитора угорсько-циганською мелодикою. До речі, через цю зацікавленість упродовж трьох тижнів актори Черкаського драматичного театру імені Тараса Шевченка вчилися перевтілюватися у циган під час репетицій опери «Циганський барон».

Квитки на прем'єру розкупили дуже швидко. Черкащанам кортіло побачити на що насправді здатен експресивний нідерландець – режисер-постановник Марк Крон. Головні ролі у спектаклі виконують відомі закордонні актори. Тим часом, актори черкаського театру — виконавці ролей другого плану, а також — задіяні в хорі та балеті. Усім їм довелося вивчити багато тексту німецькою.

Щодо іноземців, то майстерність декого з них справді вражає. Бо ж, навіть не знаючи німецької і не розуміючи, що саме говорить стара циганка Чіпра (Ріта Люція Шнайдер) Барінкаю (Андреас Шагерл), «читаєш» усі емоції у неї на обличчі і переймаєшся... ні, не грою, а справжністю її переживань. Тоді як виконавиця ролі чарівної циганки чи то пак — угорської принцеси Саффі (Крістіна Хосрові) – чудова вокалістка із потужним голосом. Але чомусь дуже складно повірити в її закоханість у Барнікая. Натомість Зупан (Берт Сімхоффер) тішить публіку своєю невичерпною веселістю. Актор ось уже 30 років займає почесне місце у десятці кращих оперних співаків Нідерландів.

Думки з приводу:

Марк Крон, режисер-постановник опери «Циганський барон»:

– Якщо чесно, то у черкаському театрі дуже багато проблем із організацією, з логістикою. Ніколи не бачив, що так багато речей можуть бути не з'ясовані, коли до прем'єри лишається зовсім мало часу. У Німеччині якщо щось не готове за два тижні до прем'єри, приходить директор і просто звільняє винуватців. Я розумію, що Україна була частиною Радянського Союзу, а там ініціатива та важка робота задля якоїсь мети не сприймалася із таким захватом. Люди не звикли по-справжньому працювати. Це не є погано, просто у вас – інша культура. Натомість, у цих акторів є те, чого немає в наших. Наприклад – дуже глибока душа. Якщо їм подобається працювати, то вони працюють по 15-16 годин на добу. Вони мене зненавиділи, мабуть, поки тривали репетиції. Але ніхто не пішов. Всі працювали, і сьогодні ми маємо результат. Ми не знаємо, яким цей спектакль буде завтра. Це – театр. А театр — це життя. Кожного разу по-різному все відбувається. Тому деякі речі вдаються краще, а деякі — гірше, і з цим нічого не поробиш.

Сергій Архипчук, режисер:

– Це велике щастя для українського театру. Адже можна пройти через стилістику великої опери. Особливість цього спектаклю в тому, що одна нога твердо стоїть у традиціях і відштовхується від них, а друга нога — в сучасному житті, в сучасному театрі. Ми говорили з молодими акторами, яких я привіз до Черкас на перегляд, що часто наші актори, які працюють у музичному театрі чи в опері, багато зусиль витрачають на те, щоб показати, що вони артисти. Хизуються тим, що хтось тенор, а хтось — бас, витрачаючи на це певні зусилля. А потім їм ще треба зіграти роль. Таким чином, вони виконують подвійну роботу. Акторам, які грають у «Циганському бароні», не треба показувати, що вони — артисти. Це так як слонові не потрібно доводити, що він — слон. Бо якщо він зайде у маленьке приміщення, то обов'язково щось розіб'є. Наша школа музичних акторів має той ганж, що вони дуже дбають про тембр, відриваючи звучання від осмислення думки, ролі, дії. Під час перегляду опери цікаво було спостерігати за нюансами, зосередитися на стилістиці. Наприклад, циганка Чіпра, яка весь час шиє. Вона не вдає, що вона шиє. Я, до речі, так і не зрозумів, чи вона справжню голку тримає в руках, чи це етюд. Бачив, як вона спокійно це робить. Наші актори б щось показували, а вона не показує. Я б міг сказати, що в Барінкая трішки деренчить голос, а Соффі десь не дотягує, але мені не хочеться про це думати. Бо те, що ми побачили сьогодні – це сучасний, здоровий, перспективний музичний театр. Я двома руками голосую за нього.

Андреас Шагерл, виконавець ролі Барінкая:

– Щодо мене, то це дуже важливий досвід — робота над виставою акторів із різних країн. У «Циганському бароні» грають актори із Нідерландів, Німеччини та Австрії. Раніше ми ніколи не працювати у такому складі, не грали разом. Ця опера нас об'єднала. Хоча це й дуже важкий жанр.

Сергій Проскурня, продюсер проекту «Циганський барон»:

– Виставу робили швидко, бо у світі всі так звикли працювати. Це лише у нас із вами збочені уявлення про час постановки спектаклю. Усі у світі цінують час і гроші. Я рік тому був в Амстердамі на виставі «Борис Годунов» у національній опері. Там масовка — 780 осіб. Можете собі уявити? І цю виставу зробили за 18 днів.  Щодо україномовної версії «Циганського барона», то репетиції розпочнемо 7 березня, щоб встигнути до Дня театру. Плануємо запросити кілька сильних солістів із різних міст. Зробимо кастинг. Вже одну солістку із Донецька слухали.

На фото:

Зупан (Берт Сімхоффер) збиткується із Конте Карнеро (Стан Ламбергтс), повернувшись із війни

Фото Олександра Солонця