Тарас Чубай шукає памперси

7 і 8 січня у Львові відбудеться фестиваль «Наше Різдво». Його музичний продюсер - вокаліст гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай розповів, що фінансова криза суттєво вплинула на проведення фестивалю.

- Ми розраховували на спонсорів і витратили багато на поліграфію, афіші... Проект фінансово явно не буде успішним, але він буде успішним у сенсі приємних різдвяних вражень і того, що фестиваль не помер, фестиваль живе, хоч на київську версію нам, на жаль, цього року не допомогли.

- А чого так?

- У минулому році нас підтримала адміністрація президента, а цього року вони дуже зайняті кризою. На Різдво у них немає часу.

- Репетиції будете проводити перед концертами? 

- Ми репетицій не робимо уже давно. Немає сенсу. Репетиції – то для тих, хто не вміє грати. А ми вже давно вирішили, що грати вміємо. Я жартую, але факт залишається фактом. Репетицій у нас насправді немає. Остання була у 2003 році перед концертом у палаці «Україна». Та й то – не заради нас, а заради струнного оркестру, який не міг з нами навчитися грати.

- Як готуєтеся до Різдва? Постите? 

- У дитинстві дотримувався посту. Бабця контролювала. Зараз я деколи вже просто не контролюю, яке число, який місяць і деколи навіть забуваю який рік...

- З чим це пов’язано?

- У мене дві доньки. Старшій більше, ніж два з половиною роки, а молодшій – рік і три місяці. І вони серйозно мене відволікають від таких речей, як дата, година і так далі.

- Багато часу проводите із дітьми?

- Звичайно. Я живу на відлюдді, далеко від цивілізації і мені треба їхати довго автом до Києва. Це біля Гостомеля. Але точно пояснити можу тільки, коли людина заїде. Тоді я буду казати: наліво, направо... Там по ґрунтовій дорозі треба їхати. Маю приватний будинок. Дерев’яний, до речі.

- Купували чи будували?

- Будував сам. Тобто, керував процесом. На це пішло рік і два місяці. Це від моменту, коли заклали фундамент і до заселення. 200 квадратних метрів. У мене землі 24 сотки плюс озеро два гектари і навколо нього ще там кілька гектарів.

- Ого!

- Так, я такий. У мене невелика хата, велика родина і багато землі.

- А що ви там вирощуєте?

- А вирощую бур’ян. Лугові квіти, скажімо так. Конюшини багато. Тобто, справжній степ український. Я якраз живу на межі Полісся і лісостепу. Дуже така цікава межа, цікавий клімат, багато вітрів...

- Любите вітри?

- Я все хочу їх полюбити, бо думаю, що поставлю цей вітряк, який буде крутити мені електроенергію. Але коли довідаєшся ціну за цей вітряк, то розумієш, що за ті гроші ще можеш триста років платити за електрику.

- Гастролюєте зараз?

- Чесно кажучи, останні півтора місяці багато відмінилося концертів в Україні.

- Через кризу?

- Скоріше всього. Я дуже багато за кордон їздив за цей рік. Двічі був в Америці, в Італії, Австрії... Раніше я багато відмовлявся від цих поїздок, бо вони були фінансово менш вигідні, ніж концерти в Україні. А зараз все інакше. Усім треба зрозуміти, що потрібно поставити реальні ціни за свої послуги, бо ціни дуже завищені.

- Завищені – це які? 

- Це коли досить посередні артисти просять від п’яти тисяч євро за виступ. Скажімо, у тій самій Польщі такі суми зірки тільки просять. Це пов’язано з тим, що за ротацію кліпу треба заплатити, за ротацію тебе на радіо і так далі. Я за це все не плачу. Ви не побачите моїх кліпів. Я маю в носі це все. У мене жива, справжня популярність, яка завойована роками і концертами, мені не потрібно зайвий раз витрачати на це кошти.

- Як за кордоном сприймають вашу музику?

- Що цікаво, що коли я там був, то не на запрошення діаспори. Запрошували інституції, які мною зацікавилися як композитором, що пише музику на поезію. Не уявляю собі, як це все сталося, але факт – мене запросили, я виступав перед англомовною та німецькомовною аудиторією.

- Співали українською?

- Так. У Америці були концерти у Нью-Йорку, Вашингтоні та Філадельфії. І випустили книжечку таку спеціальну під мій приїзд із перекладом пісень. Люди мали можливість і слухати, і знати зміст. Двічі їздив. У квітні, а потім у жовтні.

- У кожної людини в житті триває пошук себе. Ви на якій стадії?

- Напевне, якби я мав час, щоб над цим задумуватися, може б і сказав якусь відповідь. Але переважно для мене зараз великою проблемою є пошук памперсів для своїх дітей. І треба саме «Ліберо», шостий розмір. Бо на інші у дітей алергія. А ці зникли зі всіх українських супермаркетів. Я шукаю памперси, а їх немає... Оце дійсно пошук.