Усе буде «Файно»!

14 жовтня у клубі «Майдан» відбувся концерт гурту «Файно». Колектив ще молодий, але майже всі його учасники – досвідчені львівські музиканти, які встигли пограти в таких відомих ватагах, як «Брати Гадюкіни», «Джек О'Лентерн», проект «Є» та інших. Одна з пісень «Файно» «Я тебе люблю» на вірші Кості Москальця (хто не знає, може пригадати славнозвісні речі Плачу Єремії «Завтра прийде до кімнати...» чи «Срібне поле») певно, і стала передумовою до вибору назви альбому «...і та любов, яка тебе знайде, тебе ж і знищить. Я люблю тебе...». Приємно, що такий молодий гурт звертається до серйозної поезії й прагне зайняти якусь свою нішу на українській музичній сцені.

Особисто я чекала анонсованого раніше блюзового вечора за участю «Файно», тому, зізнаюсь, була трохи розчарована їх більш пристосованою до танців рок-н-рольною програмою, хоча музиканти, безперечно, профі, а клавішника так таки, справді, DeepPurple згадує. Та моє маленьке розчарування швидко змінилося радістю, почувши, як після концерту відвідувачі нашого клубу вирішували між присутніми питання: «чи є в когось CD «Файно» на перепис?». Для музикантів увага глядача – найбільша вдячність, якщо гурт так прийшовся до вподоби майданівцям (були й виклики на біс, і гучні аплодисменти), то це, мабуть, і є екзистенцією успішності події. Усі залишились задоволені й глядачі, і музиканти. Я остаточно переконалася в такому висновку, поспілкувавшись після концерту з вокалісткою «Файно» - Ольгою, тендітною дівчинкою, яка, проте, має досить сильний і чистий голос. Принаймні, вживу Оля відпрацювала просто супер.

- Олю, розкажи, будь-ласка, як відбулася твоя зустріч із гуртом «Файно»? Оскільки ти не перша вокаліста в ньому. Як тобі працюється із хлопцями, чи є вже якісь результати вашої спільної творчості?

- Так, справді, гурт створився ще до мене, завдяки нашому гітаристу Мар’яну й барабанщику Андрію. Перед тим було ще дві солістки, тобто склад постійно змінювався. Я ж прийшла в колектив у лютому цього року, пройшовши своєрідний кастинг.

- Ви виконували сьогодні програму, що складалася з 20 пісень. Більшість із них на вірші відомих українських поетів Грицька Чубая, Юрія Покальчука, Назара Гончара, Кості Москальця. Я знаю, що твої колеги по гурту заохочують і тебе до написання власних текстів. Коли ти прийшла в «Файно» від самого початку писала вірші для пісень чи позиціонувала себе більше як співачка?

- Дійсно, я пишу тексти, декілька пісень і на мої вірші прозвучали сьогодні. Коли відбувався кастинг на нову солістку, мене запитали чи я пишу тексти, я відповіла, що так, тобто, усі знали відразу, що в цьому плані на мене можна розраховувати.

- Розкажи, будь-ласка, за твоєї участі на яких фестивалях побували «Файно»? На якому з них тобі найбільше сподобалось й чому?

- Ще до мене гурт мав постійну фестивальну практику. А зі мною були на «Рокотеці» у Львові, «Мазепа-Фесті», що відбувався в Полтаві й «Європа-Центр» у Рахові. Найцікавіше, як на мене, було в Рахові на фестивалі «Європа-Центр». По-перше, дійство відбувалося в горах, плюс за цим усім спостерігало 12 тис. чоловік зі всієї України. В принципі нам не важливо, де виступати. Подобається всюди – і в маленьких клубах, і на фестивальних майданчиках, усе залежить від публіки, від її сприйняття, так би мовити. Сьогодні в «Майдані» було просто супер, хоча й клуб невеличкий, але ми відчували емоційну підтримку залу, приємно було, що люди танцювали, аплодували нам, тобто стовідсоткова віддача. Тому що буває, виступаєш десь на фестивалі чи в якомусь клубі, а публіка пасивна, сидять п’ють пиво, палять і здається, що їм все одно, що ти там граєш, чи співаєш...

- Олю, повір, що то лише так здається. Насправді відвідувачі нашого клубу теж більше полюбляють слухати музику на місцях, виключення хіба що можуть складати виступи металевих гуртів, там уже фанати відриваються під сценою на повну. А на всіх інших концертах так само сидимо-слухаємо, чесно кажучи, просто є бажання нічого не проґавити, отримати задоволення від музики. Танці то окрема справа... Хоча, можна сказати, що ваш гурт сьогодні зламав майданівський стереотип «прирослих до лавок задів», тому що люди дійсно танцювали й відпочивали. Судячи з усього й у вас враження від нашого клубу найприємніші залишились?

- Я в такому клубі як «Майдан» вперше, дуже сподобався дизайн, атмосфера цього закладу. Люди надзвичайно привітні, публіка ідеальна. Хотілося б потрапити сюди ще раз. Безперечно, знову з концертом.

- Яку музика зараз слухаєш? Можливо є якісь співачки на яких ти рівняєшся професійно?

- Ой, ти знаєш, чесно кажучи, ніколи не задумувалася про це. Хочеться, звичайно, бути самобутніми, не схожими ні на кого іншого, тому рівняємося більше на себе. А музику останнім часом українську слухаю. «Крихітка Цахес» мені подобається, а ще з гуртів люблю «Танок на майдані Конго» і «Тартак». Це музика трошечки не у тому стилі, у якому я співаю, але я їх просто люблю... Зі співачок ще Avril Lavigne.

- Ти навчаєшся зараз, ким будеш, якщо не секрет?

- Буду філологом. Вивчаю українську та англійську мови.

- Від того і якість текстів у «Файно» на досить хорошому рівні. Кого б з українських поетів ще хотіли б покласти на музику?

- Ну, як так думаю, що особисто мені ще багато чого доведеться перечитати, оскільки сучасну українську літературу ми в університеті почали вивчати відносно недавно. А останнє з того, що я читала це збірка Грицька Чубая «Плач Єремії». Дуже мені цей поет подобається, і можливо в нас ще будуть пісні на його вірші.

- І мені теж Грицько Чубай подобається, ось ця пісня, яку ви сьогодні співали «Сонце на небі, сонце в калюжі» на слова Грицька Чубая одна з багатьох, яку гурт «Плач Єремії» не поклав на музику. Вишуканість у текстах і серйозний підхід до них, як на мене, прерогатива саме львівських гуртів. Тобто ви теж хочете стати гуртом, що більшу увагу текстам приділяє? Або ж через свою музику намагається якийсь зміст до слухача донести, поетичне слово, так би мовити.

- Ми, перш за все, хочемо, як ти сказала, стати львівським гуртом, хоча по суті ми ним і є, але хочеться більше виступати в рідному місті, щоб нас любили, і слухали львів’яни, а шлях до їхнього серця, звичайно, через поетичність пролягає. Ну, а потім, якщо пощастить, то й Київ, і Європа, звичайно, неабияк нас приваблюють....

- Дехто переїжджає в Київ, прагнучи якогось професійного росту, але чомусь таке враження, що популярність, високі гонорари музикантів суттєво позначаються на якості їх матеріалу. Я не буду говорити про всіх, можливо їх успіх і вартував того, щоб стати «простішими», доступнішими для масової аудиторії, яка любить, і краще сприймає просту музику, прості, не переобтяжені ні музичним, ні текстуальним змістом пісні. Серед співачок, ось, пригадується Юля Міщенко, яка, коли жила у Львові, щось там «джазувала» разом із гуртом «Знову за старе», а зараз це поп-музика. Леся Герасимчук при розмові зі мною також казала, що «Королівські зайці» не проти стати більш популярними й від того їхня творчість не втратить нічого. Тобі не здається, що в цьому усьому є трохи «хитрування». Адже якщо почнеться 100% формат, постійні ротації на телебаченні й радіо треба вже буде якось підлаштовуватись під наш «шоу-бізнес», а система під себе всіх підминає, усі стають «причесаними» і однаковими.

- Чесно кажучи, я не знаю, можливо є щось у цьому. Просто музикантам завжди важливо донести свою музику до слухача, а якою ціною це буде відбуватися кожен сам вирішує. Я думаю, можливо, коли наш гурт набере обертів, ситуація зміниться на краще. Ось зараз новий альбом записуємо «I та любов», гості вашого клубу вперше мали можливість його заслухати, оцінити. Усе ще попереду, усе чудово.

- Ну що ж, тоді побажаю вашому гурту успіхів, вдалого релізу альбому й до нових зустрічей у пивному клубі «Майдан». Нехай і в особистому, і в професійному житті у вас усе буде файно!

- Того ж і вам бажаємо, а також усім нашим прихильникам, слухачам, та й, взагалі, просто хорошим людям!