категорії: музика музична рецензія

Вінки – «Рута-М’ята»: пісні з характером ритуалу

Вінки – «Рута-М’ята» Нам завжди хочеться доброго, прекрасного, вічного. Але, на жаль, бувають моменти, коли ми відчуваємо свою безпомічність перед невблаганним Фатумом. Пояснюємо це існуванням темних сил і констатуємо: зрештою ми нічого не знаємо про цей світ. Незглибима діонісійська (себто, за Ніцше, ірраціональна, підсвідома) стихія крутить нами як циган сонцем. З-поміж численної когорти вітчизняних музичних формацій Вінки (група існує з 1998 року) – одні з тих, хто створює з негативу культ. «Викликати» діонісійський первінь допомагає стихія народного мелосу.

Останній диск групи «Рута-М’ята» вийшов на зламі 2005 і 2006 року. До цього були два демо-альбоми у 2000 та 2002 роках та входження до складу диску «Українська готика, Vol. 1»(2003 рік) з піснями «Човен» і «Стій».

Альбом містить сім оригінальних пісень і чотири ремікси, два з яких – на старі пісні «Щедрик» і «Ранок». Мабуть, було б логічніше включити до складу платівки дві-три найяскравіші старі пісні, позаяк рядовим меломанам вони не відомі, зокрема той самий «Щедрик», себто його оригінальна версія. Але очевидно, реліз розраховувався на вузьке коло поціновувачів, що ознайомлені з попередніми «демками» й постійно відвідують виступи «Вінків» у клубах. Цікаво, що «нові» композиції за стилем особливо від старих не відрізняються.

Витоки традиційного фольклору – основне джерело натхнення для творчості гурту. Це переспівані народні українські пісні «Щедрик», «Чом ти не прийшов», «Ходить сон», волинські «Рута-М’ята», «Мамко нашо, любко нашо» тощо. Подані вони в електронній обробці з додачею живих інструментів.

Трохи про учасників команди. Вокаліст Інна Карзанова – солістка Національного оперного театру та народна співачка України – має чудовий і сильний голос, що здатний варіюватися в залежності від характеру пісні, «часом магічний і пронизливий, часом злий та сильний як у відьми, часом плачучий и ласкавий мов у дитини» (В.Федун). Окрім Інни, Вінки – це лідер, саундпродюсер та натхненник гурту Іван Забалуєв (гітара, синтезатори), гітарист Влад Павлов, колишній учасник «Гайдамаків» та директор компанії «MP3 Records»; барабанщик Андрій Мазенко та басист Ярослав Скуратенко.

Загалом, ідеолог Українського готичного порталу Віталій Федун, що активно просуває групу на європейську сцену, так означує їхню музику: «якісний gothicindustrial з жіночим вокалом та елементами фольку». Зауважимо лишень, що до такого визначення слід ставитись з певним застереженням, позаяк самі музиканти до нього ставляться скептично, слово Інні Карзановій: «Це просто було спочатку щось від душі, щось своє, але ніхто це не називав готикою. Коли це назвали готикою, ну, добре, хай це буде готика».

Один із моїх знайомих, трошки прослухавши платівку, поцікавився в мене: «де ти їх відкопав?» ТАКОГО він не сподівався почути. Взагалі, непідготовлених слухачів можуть шокувати такі треки як «Чорнобиль», «Мамко», «Весільна»… Складається враження, що цінності «навколишнього» світу членів банди ані на грам не цікавлять, вибирається абсолютно нова точка відліку. Показовий тут «Чорнобиль»:
26 квітня, друга година:
Чорне дійство запалило місто
Все спинилось непомітно
Чорним лезом любов вбило, білим пір’ям опало.
Час тече, час минає,
Все безжалісно згоряє
Я блукала, когось шукала
Чи від болю біда стояла?
Хто вважає ці рядки нечуваним блюзнірством над національною трагедією, краще не слухайте альбом.

Безперечно, музика «Вінків» заворожує. Чим? Своєю інакшістю, своєю енергетикою. Чимось шаманічним, навіть магічним; тим, що просто так пояснити важко. Більшість пісень мають характер певного ритуалу, заклинання, так, в першій пісні рефрен «Мамко наша, любко наша, от же (ходить біля двору/ стоїть біля дверей / ходить по хатині / стоїть біля постелі – почергово, невідворотно наближається!!!) смерть же ваша» - «Діти мої, квіти мої, не пускайте, відженіте її!» іде крізь усю композицію. В кінці останні слова «Не пускайте, відженіте її» затихають: смерть вже прийшла. Найяскравіший і найконцептуальніший (в плані аналогії назви з сутністю пісні) на нашу думку, п’ятий трек – «Весільна»: «Ой, доле ж моя! Де ж ти з водою та попливла!». Нічого собі весільна… Насправді ж, народна пісня «Пасла дівка лебеді» не була весільною, назву придумав вже Забалуєв. Без сумніву, фольклор для «Вінків» є лише матеріалом, так само, як для тих самих «Королівських зайців» є матеріалом українська поетична класика.

Навряд чи ця формація стане у найближчому майбутньому кумиром мільйонів: їхня музика не для масового сприйняття. Але, насправді, це дуже цікаве явище в вітчизняному музоні: мало яка команда зрівняється з цими чотирма хлопцями і однією дівчиною за професійним рівнем. Тим більше, що в Європі вони дістали досить гарні відгуки від організаторів фестів «Herbstnachte» і «Wavegothictreffen». Зацікавлені завжди можуть знайти їх серед учасників періодичних ‘Gothicparty’ у клубах (типу Store 205), організованих Українським готичним порталом. Ми ж побажаємо Вінкам творчого натхнення – в сенсі якнайшвидшого виходу чергового релізу!
Трек-лист:
1. Мамко
2. Коломийка
3. Чорнобиль
4. Рута-м'ята
5. Весільна
6. Kривий танець
7. Івана-купала
8. Мамко remix
9. Ранок remix
10. Щедрик remix
11. Весільна (instrumental)