Дуже гарно вийшло. Мені сподобалось, особливо як він передав образ привидів. А Джим Керрі також молодчинка.
Я останнім часом зрозумів, що всі дебати та рецензії взагалі не мають сенсу, бо у всіх людей різний досвід і відповідні йому смаки, а через це досягти об*єктивності у питанні оцінок неможливо. Єдине, що може бути цікаве у рецензії – це якісь нові думки та погляди з якогось іншого боку, але є ще одна проблема – це цікаве далеко не всім.
Хлопці! Ві усі такі розумні, я в захваті! Вам ще залишилось випити горілки та потиснути один-одному краба:)
Отримав велике задоволення від ваших дебатів, дякую!
Про почуття автора рецензії до фільму у рецензії говорити абсолютно заборонено, до вашого відома. Хоча цю заборону дехто порушує, але й два пальця можна до розетки засунути – ніхто не проти. Мамонов не розуміє суть свого персонажа, тому що каже про Грозного, що він був чесний, а Грозний прославився саме своєю жахливою підступністю (вчіть уважно історію). Касовість у кіно забезпечує саме аудиторія від 20 до 50, а молодь дивиться всі фільми в інтернеті. Закат музичної слави не означає того, що Мамонова ніхто не слухає у записах – слухають і дуже багато, і дивляться відео, він входить у пантеон російського року.
Різниці поміж родичем та другом дитинства саме у даному випадку немає ніякої – йдеться взагалі про художній прийом, а не про родинні зв*язки.
трішки нудненька стаття... про почуття автора до фільму я й не дізнався. єдине, що зрозумів: Лунгін – пройдисвіт. звідки автор взяв, що Мамонов не розуміє "суть свого персонажа"? виходить, тільки автор статті – все розуміє. аргумент про рок-зірковість Мамонова, як запоруку касовості – свідчить про небежання хоч трішки подумати, перед тим, як написати. адже касовість (читай, прибутковість) сьогодні забезпечують глядачі вікове ядро яких це 13-22. це діти, що народилися вже тоді, коли Петро Мамонов був майже на закаті своєї музичної слави... а така деталь: "цілую у губи... ...голову свого друга дитинства". жах! як можна так неуважно продивитись фільм й писати після цього публічну рецензію. Митрополит цілує голову – свого родича Количева. Цар Іван Грозний методично вбивав всю родину Количевих, до якої належав й сам митроплит Філіп – про це теж треба було хоч трішки почитати, перед тим, як сідати за писання цьої геніяльної статті.
Я щось пропустила?! Чи це таки по мультику знімали?