Готуючи матеріал про Лну Костенко, наткнулася на такі слова: "Пишучи роман ("Записки українського самашедшого"), вірші писалися паралельно. Так що дві книжки віршів лежать готові. Дописую жіночий роман, продовження цього ("Записки..."). І я дуже поспішаю дописати книжку документальну, експедиційну, чорнобильську книжку..." Так що Забужко дійсно була неправа, заявляючи, що Костенко тридцять літ нічого не пише:(
Пишуть, видно, багато, але не про "ті" книжки:)
про студенток і аспіранток Могилянки усміхнуло) значить, заділи десь пані Оксану наші філоложеньки))
Думка цінна,якщо вона не упререджена! Експресивність - це добре (я сама така),але ще є повага (до класиків, студенток Могилянки і т.д.). В непересічності ж особистості Забужко я не сумніваюсь! З цікавістю її і про неї читаю!
Анно, ви по-своєму праві... А, може, це просто самодостатність та впевненість у собі? Знаєте, я завжди захоплювалася людьми, які на все мають свою думку. От чи подобається вона, чи ні, але "моя, власна думка", не схожа до інших. То, може, Оксана Забужко має щодо всього свої враження-думки й не боїться їх висловлювати? Бо чого тоді ми поспішали б на її зустрічі та презентації, аби почути що цього разу вона випалить?:))))
у дечому він таки має рацію! Писати так про Ліну Костенко:"Панове, поруч із нами живе поет, який тридцять літ не пише віршів!",вона навряд чи має право! Звідки їй знати, що і коли пише Ліна Костенко? Взагалі кожна її відповідь наскрізь просякнута зарозумілістю і пихою!
Показували російське кіно на Новий рік "Стиляга". На мою думку, та дівчина - головний комсорг дуже схожа на молоду Забужко. Така ж була, мабуть, комуністка непримиренна. Усіх здавала, характеристики писала, чужі кар'єри і долі ламала. І вірші проголошувала.