Дякую, зараз поправимо, там просто закралася очеп"ятка)))

ну так :)

Ти сиділа попереду, а саме цікаве відбувалося в кінці зали. Там й зібралася уся літтусівка - і Юрко, і Лишега. :)))

Та, з Габором я шось наплутала. Рано йому ще. :) Дяка, що зауважила.

Як фанат Коронації Слова, я вже купила і прочитала нашу новинку 2010 - Гонихмарник. Як коротко охарактеризувати? Бомбезно! Нарешті наш фольклор вписали в популярну літературу! До того ж це зараз користується таким попитом :-) З рецензією я загалом згодна, за винятком двох моментів. По-перше, я не згодна з такою категоричною критикою обкладинки. Особисто мене саме обкладинка привабила, коли я пролітала повз книжковий магазин у своєму вічно шумному і поспішаючому Києві. Правда, мушу зізнатися, що разом з картинкою, а саме з блискавками, моя увага акцентувалася на червоненькому написі «Коронація Слова 2010». Кажу ж, я фанат :-)

А по-друге, особисто мені Кажан сподобався. В тому сенсі, що він не програє Едварду. Вони різні, врешті Кажан по суті своїй завжди залишається людиною. Місцями, взагалі звичайний представник «слабкої статі» - задерикуватий і дещо бабій (принаймні до зустрічі з Аліною).

Ну а щодо протиставлення Аліна vs Белла, то тут слів нема. Характерниця Аліна сама по собі яскравий персонаж, і «ніякій» Беллі взагалі до неї далеко. Хоча сама Мейєр казала, що навмисно максимально розмила образ Белли, щоб будь-яка читачка могла підставити себе на її місце. Ну, відсутність «головної» героїні – це теж доста інноваційний підхід :-)

Так що якщо хочете почитати щось цікаве, ненапряжне і дещо романтичне, то дуже рекомендую. Книга схожа на наше класичне українське фентезі - "Лісова Пісня", "Вій" чи "Тіні Забутих Предків", тільки в сучасній інтерпретації.