Андрухович – лапочка, інтерв"ю – кльове :)

Либонь це було на інтернет-версії видання, у якому я офіційно працюю?:) Або ж на сайті пана Андруховича...:) Я не приховую, що ця розмова відбувалася не вчора:)))

Гарно, але десь я уже це читала :)))

Пані Ларисо, я дуже вдячний Вам за те, що Ви приділили час цій сторінці і написали такий гарний і докладний коментар! І ви ще вважаєте, що Вам треба представлятись! Я поки що, нажаль, читав лише одну вашу книжку – "Танці в масках", – але зараз не маю сумніву, що незабаром куплю і перечитаю решту Ваших творів :). Стосовно Вас, до речі, ніколи не було сумніву щодо чесності Конкурсу – хоча аргумент тут був, зокрема, той, що Ви його виграли на зарі існування. Але після цього Вашого коментаря і розповіді про "кухню" Коронації, я вже позбувся майже усіх сумнівів. Про всі сумніви я не буду казати, інакше злукавлю (адже ще досить цікаво, яким чином експерти можуть вивчити тисячі творів за чотири місяці), та Вам я цілковито вірю.


Пане Шинкаренко, я теж дуже вдячний Вам за таку відповідь. Видно, що Ви теж цікавились цим питанням в свій час. І Ваші аргументи і поради дійсно мають сенс. А що писати треба завжди для себе – це, напевно, істина. Письменників, які з поважним видом кажуть, що працюють для публіки, я ніколи не розумію.


Знаєте, особисто я отримав відповіді на свої питання. Насправді, те, що я тут прочитав, для мене цінніше, ніж факт якогось виграшу чи не виграшу. Подивимось. Будь-як, той, хто до чогось прагне, рано чи пізно цього досягне. Коронація – лише спроба, і мабуть дійсно краще просто на кілька місяців забути про неї (як в свій час зробила пані Лариса), а не накручувати себе питанням, чи читатиме хтось мій твір, чи ні (як я це був зробив).


Дякую всім, хто відповів і втрутився в цю дискусію на стороні добра :).