вона не менш літературна, а повністю ідіотська
книжка чудова, Леберт класно описує свої почуття, прочитала за 2 дні, легко читається)))
Є такі книги, які прочитав і забув... або постраждав, посміявся раззом з персонажами, та все ж таки згодом забув.
А є інший тип...рівень книжок, які назавжди залишають відображення у душі. Можливо, вони і забуваються,але осад від "пережитого" залишають. До ньго і відноситься книга "Дихаю"
Подкаст зі львівської презентації "Голови Мінотавра"
http://dzyga.com/podcast/2009/ 09/18/kabi-net-—-zapysy-z-litf estu-—-marek-krajevskyj/