Не знаю в чому потреба мати персоніфіковану "точку відліку" для української літератури. Гоголь - талановитий письменник, професіонал у якого були і слабкі речі. "Тарас Бульба" напр., я не знаю, як назвати таке на професійному жаргоні письменників, але мовою музикантів Гоголь "слабал цю річ". Це чисто конюктурний твір для заробляння $$$ при цьому не цураючись спотворенням історії. Адже відтворити так плеско часи Речі Посполитої, це означає "слабати".

тільки гоголю в україні навіть і пам'ятників нема, і в міністерських циркулярах про нього майже не згадують. хіба що з підручниками можна поборотися.

Що знає - те й пише:) В принципі, кожен вік має свій спосіб проживання цих речей, питання - чи цікавий він тим, хто старше? чи це не є такою собі "підлітковою літературою"?

Але ж і Рембо, і Антонич, попри вік, цікаві й цінні.

Вундеркінд у тому, що змусив звернути на себе увагу:) Скільки хлопців його віку пишуть про те саме - але видають і говорять саме про нього.