гарна стаття, дякую..
захотілось до Парижу..ну хоч на мить..


сподобалась історія про Жадана =)...

1. ніколи не претендувала на "повноцінність критики", але важко сперечатись із ессеїстичністю тексту...
2. так само не претендую на унікальність у висловлюваннях... ті речі, які Ви називаєте "до огидності банальними", є характерними для сучасної розмовної української мови... було б ліпше, якби через слово вживались неологізми чи архаїзми? зате точно ніхто б не зміг закидати звинувачення у банальності )))
3. якби не поверхова теза щодо російських видань, я б навіть із задоволенням прийняла критику... заповнюючи усі поля на сайті, не хотіла взагалі заповнювати графу "Видавництво", наперед знаючи, що нічого більш інтелектуального, ніж другий коментар не дочекаюсь... шкода, що Ви "до огидності банальні"(с) у своїх судженнях... а якщо жодне українське видавництво ще не докумекало надрукувати принаймні одну книгу визнаної європейської письменниці, то це камінь до їх городу, а не до мого.

Стаття цікава, але виключно як ессе. Повноцінною критикою це назвати не можна. Це називається поменше про роман, побільше про себе коханого.
Третій абзац з кінця "Але ж недарма побачивши цю книгу..." до огидності банальний. Зайдіть на ЖЖ та почитайте відгуки на книги - у кожній замітці будуть подібні обороти та мотиви.
Проте, як не дивно, книжку таки з*явилося бажання прочитати.

Мда, хароша в Юкрайкі сучкультура: як нє пающії труси, то пишУщіє... труси, да.