— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
а де шукали?:)
в книгарні є бачили, в знаннях, сяйві...
я думаю, що Чугайстрів може бути навіть більше =)))
не знаю, шо в тебе там в лісі, а я особисто трьох Чугайстрів знаю)
то у мене дежавю, чи у нашому лісі Чугайстр не один? )
Це ж що? Знову лихоманливо дописувати свою фігню?
Ги-ги))
Читав оповідання Олександра Стусенка в журналі "Київська Русь". Щось мене історія про підліткову жорстокість "на рівному місці" не надихнула шукати прихованих смислів, оцінювати авторську іронію, гру з нездоровоми інтересами і т.і. Так, можливо, що до теми смерті можна ставитися не тільки трагічно, але "стьобу" я щось не розумію...
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
З психологізмом в сучасній українській літературі - біда...
Причин тому, на мою думку, існує кілька. Перша - в ставленні до психології (галузі знання про душевне життя людини). Попри те, що психологія - доволі поширене зацікавлення, академічною чи прикладною психогією насправді мало хто з авторів цікавиться. Це письменники двадцятих років, той же Підмогильний, Домонтович (Петров) чи Микола Хвильовий, штудіювали праці Зігмунда Фройда. Звичайно, необов"язково так чітко дотримуватися якого-небудь психологічного вчення, як Підмогильний дотримувався психоаналізу, але в дуже багатьох нинішніх авторів, як на мене, відсутній будь-який інструментарій для того, щоб зібрати й правильно використати ті чи інші психологічні спостереження. Наприклад, в книжці Ірен Роздобудько "Все, що я хотіла сьогодні" звалено в купу доволі стереотипні уявлення про таку річ, як самооцінка особистості. В результаті вийшло, що героїні із загалом низькою самооцінкою приписано уявлення і дії для людини з нормальною і високою самооцінкою - тут як мінімум потрібна належна деталізація, розкриття мотивації - чому людина вчиняє так, як зазвичай не робить, і думає так, а не так, як завжди. В той час для того, щоб розібратися із явищем самооцінки, достатньо навіть науково-популярних книжок із вікової та психологічної психології (бо формується вона в дитинстві).