Ну, смотрите. Вот я писательница. А с какой-то радости запела и записала альбом. Слух у меня, в общем-то, есть, музыкантов взяла отличных, и если бы я не пыталась петь на выдохе, не ленилась шевелить губами, а также не плевала в микрофон, то получилась бы такая себе Милен Фарме. А если бы я еще поставила голос, то вообще могла бы петь в опере.
Но я всех посылаю на фиг и говорю: "Я не певица, и мой альбом – не альбом, поэтому буду петь на выдохе и плевать в микрофон сколько захочу".
Примерно такую же позицию занимает Фоззи. Но что делать критику в этой ситуации? Критик ведь судит с позиции ремесла.
то шо рецензент критиковал эт я понял
но шо конкретно ему не понравилось?
походу такие статьи Остап Бендер продавал исписавшимся журналистам
высер засчитан
Ну, Фоззі-то якраз література, просто він ще не виписався, і якщо усі будуть його хвалити чи мовчати, то й не випишеться.
Незнаю як кому, а мені на всілякі стилі, погляди та напрями писання, натхненно харкати хотілось! Є книжка, і якщо її цікаво читати, а потім щей не один раз згадати, то тут нічого не може стати на перешкоді.
Не Роздобудько з Карпою єдині!!!
Це такий троп – еліпс. http://slovnyk.net/?swrd=%E5%E B%B3%EF%F1 – друге значення, + цей троп зазвичай позначає т.з. "незавершеність думки" (трикрапка). Не зважайте, це в мене такий пунктик: мушу вжити хоч одного слова, що його мали б зрозуміти лише фахівці. Каюся.:)
а що таке численні еліпси?
На выдохе – это в смысле, когда в легких уже совсем нет воздуха. А так понятно, кто ж поет на вдохе.
Притом я хочу сказать, что очень люблю группу ТНМК и тексты Фоззи, и критика вся связана с тем, что начинающему писателю это как посвящение.