Я тобі її обов"язково дам:) Вона неймовірна!!
І не треба іншого))))
мені вже хочеться почитати і цю книжку))
я так скоро перейду на самі казки і окрім них не встигатиму нічого читати)))
Блін, скільки терпілося мнов, щоб нахамити моралістам. Нє, ну те шо бездарні старі пердуни, то ясно, як і ясно те, що дана книга Ульяненка дійсно парнуха(якби не ваша реклама на неї, то й не читав би), але то літературна парнуха, така ж як і деякі ще не здохлі псевдоклясики, запіарені на довгі роки. Чтиво гамно, нічого цікавого, для школьніц-спарцмєнок. Суть не в тому. Чому ж моралісти не заборонили Емануєль – порнозвязда в 90-х, чи або Беатрісу Смол? Чьому наші дєфочкі капають, а нас не можуть? Чи на расейскій вам всьо мона? І нафіга було бити Толіка?
Агов! У когось є електронний варіант цієї книжки? Ну, дуже хочу почитати! Цікаво стало, особливо після заборони!
"про літературу говорити цікавіше ніж про Вас з нами)" – хм... далеко не завжди (надіюсь, хоча б у цьому питанні нам з Вами вдалось досягнути консенсусу:)
"Я цитую не себе, а науковців" – ну от, бачте, це тільки підтверджує те, що ми з Вами ще й по-різному сприймаємо погляди науковців та їхні "науки", що й спричинило великі розбіжності у наших думках та художньому аналізі)
"Не зовсім зрозуміла, що Ви цим хотіли сказати, уточніть" – уточнюю: я беззаперечно погоджуюсь з Вашими словами "якщо автор береться писати за плідну тему для роздумів, це ще не забезпечує те, що його твір якісний." і саме висловлена мною думка, яку Ви не зовсім зрозуміли, тільки підтверджує мій погляд на це питання: для мене прийнятніше сприймати "Трохи пітьми" не як високохудожній твір навть з певними претензіями на "абсолютний роман", а як твір насамперед "глибокий".
"те, що автор позиціонує роман, як нехудожній – ще не кінцевий вердикль, а лише старт для дискусій." – ну от, з цього варто було й починати. Адже, як на мене, ця дискусія не мала жодного сенсу, бо ми з Вами здатні надто вже часто впадати у крайнощі в аналізі художніх творів, і в цьому випадку Я та Ви – точки діаметрально протилежні. Ви вважаєте позиціонування твору автором виключно стартом для дискусії, я ж – основним критерієм оцінки твору. Але ж існує й золота середина... за якої в критиці того чи іншого твору братимуться до уваги як наукові теорії, так і думка автора. Але, напевно, не нам з Вами судилося її віднайти.
"Чи знову ж таки відмовились помічати?)"
Знову ж таки?) До чого це Ви?) Окєй, не будемо переводити це в особистості, про літературу говорити цікавіше ніж про Вас з нами)
"Проте знову ж таки – дозвольте Вам заперечити. Звісно, після написання твір живе своїм життям, це однозначно. Проте і не брати до уваги те, що автор заклав у нього та як сам його бачить – також неправильно"
Я цитую не себе, а науковців. Якщо ви маєте нову наукову теорію, або притримуєтесь іншої – Ваше право, але заперечувати науковців чиї погляди Вам не притаманні некоректно якось шолі.
"А про те, що твір надто вже якісний ніхто й не говорить..."
Не зовсім зрозуміла, що Ви цим хотіли сказати, уточніть.
"Тому що ще можна було очікувати від роману, у який автор не закладав жодної художньої цінності? "
Перепрошую, але те, що автор позиціонує роман, як нехудожній – ще не кінцевий вердикль, а лише старт для дискусій.
Он Андрухович в "Таємниці" написав цілий розлогий вступ про передісторію "нероману" (назва жанру теж промовиста), однак вважати "Таємницю" автобіографією – несерйозно. Тому не бачу підстав сприймати апріорі "Трохи пітьми", як нехудожній твір.
Перша нах!))))))))))))) Євгене, я повністю з Вами згодна. Було б цікаво почитати Вашу рецензію до того як, власне, прочитала "Хронікі", втім, такої можливості вже не матиму))